1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 30 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про поновлення процесуального строку та задоволено клопотання про арешт майна, вилучене 11.02.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Ноутбук чорного кольору AsusVivobook моделі M3704Y Notebook PC S|N RAN0CX03H689438 із зарядним пристроєм;
- Мобільний термінал марки iPhone15Pro, BlackTitaniumS|N KP40054RWMD IMEI НОМЕР_1 IMEI 2 НОМЕР_2 ;
- Флеш носій чорного кольору марки Apacer;
- Флеш носій чорно-срібного кольору марки «Goodram»;
- Банківську картку банку «Кредит Дніпро» № НОМЕР_3 ;
- Банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_4 ;
- Банківську картку «Альфабанк» № НОМЕР_5 ;
- Банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 ;
- Чорнові записи у кількості 20 арк. Формату А4 на яких міститься написа чорнилами;
- Ключі доступу у вигляді флеш-носіїв зеленого кольору з електронними підписами № 2105-172379, № 1805-103633, ST-338ML9022543653, L8028245276 у кількості 4 од.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію ухвали отримано апелянтом 02 липня 2025 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 07 липня 2025 року. З цих підстав, просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає, що долучені до клопотання документи не є належними доказами, оскільки вони не містять жодних фактичних даних щодо вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, клопотання не містить будь-якої інформації щодо причетності ОСОБА_5 до обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні та відсутні докази, які могли б свідчити про той факт, що інформація, яка зберігається на вилучених електронних носіях, має відношення до кримінального провадження.
Також зазначає, що арештовані мобільні телефони, банківські картки, ноутбук, флеш-носії, ключі доступу не мають відношення до кримінального провадження.
Посилається на те, що клопотання розглянуто з порушенням визначеного КПК України строком.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановлений законом спосіб. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності апелянта, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 12 червня 2025 року клопотання прокурора розглянуто без участі власника майна чи його представника, копію оскаржуваного рішення отримано адвокатом ОСОБА_6 02 липня 2025 року (а.с. 231, т. 1), апеляційну скаргу направлено електронною поштою 07 липня 2025 року. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024000000000375, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що в період з 2022 року по теперішній час службові особи ДП Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311) у змові з службовими особами ТОВ «МІК» (код ЄДРПОУ 30105738), які приймали участь у проведені торгів, з використанням електронного майданчику закупівель «Прозоро», забезпечували перемогу у торгах підконтрольним суб'єктам господарювання та маючи на меті особисте збагачення, з метою зниження обороноздатності держави, здійснювали поставки товарно-матеріальних цінностей неналежної якості та за завищеними цінами до Збройних сил України.
11 лютого 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_5 - «менеджера по тендерним закупівлям» ТОВ «МІК», за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено речі та документи.
11 лютого 2025 року постановою слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 вилучене під час обшуку майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на вказаних документах та речах зберігається інформація, яка може мати значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та встановлення кола осіб причасного до вчинення кримінального правопорушення.
05 березня 2025 року прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 - «менеджера по тендерним закупівлям» ТОВ «МІК», за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Піщана, буд. 1-Б, кв. 32, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22024000000000375, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та його зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Доводи апелянта клопотання, що клопотання не містить будь-якої інформації щодо причетності ОСОБА_5 до обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні, спростовуються доводами прокурора, який зазначив, що на даний час встановлюються обставини його можливої причетності до вказаного кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів провадження убачається, що постановою слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Сужби безпеки України ОСОБА_8 призначено комп'ютерно - технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського наукового-дослідного Інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. (а.с.134-135, т. 1). про те, що у кримінальному провадженні призначено експертизу вилучених рідин, яка на даний час триває.
При цьому арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/9225/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Справа № 11сс/82/5334/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК