Справа № 760/15824/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4812/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
10 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
підозрюваного: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні №42025100000000028 від 05.02.2025,-
Слідчий ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області майор юстиції ОСОБА_9 , подала до суду клопотання погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №42025100000000028 від 05.02.2025
В обґрунтування клопотаннязазначила, що у провадженні слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025100000000028 від 05.02.2025 року за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 19.05.2022, у ОСОБА_8 виник злочинний протиправний умисел на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Будучи громадянином України, здійснюючи свою протиправну діяльність з території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань російської федерації, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинив злочин проти основ національної безпеки - умисні дії, спрямовані на допомогу окупаційній владі держави-агресора (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
ОСОБА_8 , маючи усталені бізнес-стосунки з керівниками російських підприємств, які у свою чергу надають послуги та виконують підрядні роботи для суб'єктів господарювання, власниками яких є рф, діючи на виконання сформованого умислу, маючи на меті передачу матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, залучив до протиправної діяльності ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених на даний час осіб, повідомивши останнім про свої протиправні наміри, на що останні погодились, чим вступили з ОСОБА_8 у злочинну змову.
ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою реалізації протиправного плану розподілили між собою ролі.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянами України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
16 квітня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
17 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 760/10256/25 до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.06.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 клопотання слідчого задоволеночастково, продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 16.07.2025, включно, з одночасним визначенням розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень 00 копійок.
Роз'яснено, що у випадку внесення застави на підозрюваного ОСОБА_8 буде покладено обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не залишати Київську область без повідомлення про це слідчого, прокурора, суду в рамках даного кримінального провадження,
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою першої інстанції слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 26.06.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 12 червня 2025 року, та постановити нову в якій обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала винесена з порушенням вимог закону України, є необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначив, що ОСОБА_8 , сприяє органу досудового розслідування встановити фактичні обставини справи. ОСОБА_8 не скоював інкримінованого йому кримінального правопорушення, а отже він сам зацікавлений у доведені своєї невинуватості.
Вказував, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення. Підозра ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення і не підтверджується жодними доказами.
Зазначив, що ОСОБА_8 має дружину та дитину, які перебувають на його утриманні, має постійне місце проживання в Україні.
Окремо зазначив, що ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров'я, який унеможливлює його тримання під вартою.
Стверджував, що у ОСОБА_8 відсутні кошти не тільки для внесення застави, а навіть відсутні для забезпечення життєдіяльності його дитини та дружини.
Вважав, що запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, дозволив би йому працювати, для того, щоб мати кошти для забезпечення дитини та дружини, які перебувають на його утриманні.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника, який діє в інтересах підозрюваного, не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025100000000028 від 05.02.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
16 квітня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
17 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 760/10256/25 до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.06.2025 включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_8 , строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_8 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що підозрюваний ОСОБА_8 , може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тією обставиною, що йому у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, обґрунтовується тим, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_8 , шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.
Ризик знищення, спотворення будь-якої з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено всі фактичні обставини, досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії, направлені, в тому числі, на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочину;
Крім того, слідчий суддя вважав, що також існує ризик, що ОСОБА_8 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи конкретні обставини справи, що вказують на наявність достатніх підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує останньому за їх скоєння, вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію підозрюваного та його майновий стан, та враховуючи що заявлені ризики які враховувалися при застосуванні міри запобіжного заходу не зникли, слідчий суддя вважав, що клопотання слідчого підлягає до задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає.
З наведеного вбачається, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною, що дає підстави для продовження їй строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Таким чином, слідчим суддею досліджено доводи викладені в клопотанні та з урахуванням сукупності встановлених обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Доводи апелянта про те, що прокурором не було надано жодних доказів чи аргументів на підтвердження зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_8 має міцні та сталі соціальні зв'язки колегія суддів приймає до уваги, проте не вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , його вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію та його майновий стан,однак слідчий суддя не знайшов підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді, також вказане було встановлено слідчими суддями при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та його продовженні.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З урахуванням зазначеного всі інші обставини, на які посилався захисник під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України встановлюються під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду, як про це зазначає в апеляційній скарзі підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Доводи та твердження апелянта, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги, без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 182, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3