Справа № 272/380/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чуб І.А.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
06 серпня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Шпарага М. Ю.,
представника позивача: Ткачука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (ГУНП в Житомирській області) в якому просив:
-визнати протиправними дії поліцейських СРПП ВПД №1 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Талаха О.А. під час документування події, яка мала місце 14.01.2025 та щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №238372 від 04.02.2025 року;
- зобов'язати ГУНП в Житомирській області ініціювати та провести службове розслідування за фактом протиправних дій поліцейських СРПП Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області.
20 травня 2025 року Андрушівський районний суд Житомирської області прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 238372 від 14.01.2025 року за ч.1 ст. 130КУпАП.
Позивач вважаючи, що дії відповідача щодо складання відносно нього вказаного протоколу про адміністративне правопорушення були вчинені з суттєвими порушеннями вимог закону, звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративне розслідуваний проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.
Разом з тим, ч. 1 ст. 246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Положеннями ст. 278 КУпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Крім того, ст. 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, дані, що містяться в протоколі, відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідність та законність дій щодо складання протоколу та долучення до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності інших доказів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 238372 від 14.01.2025 року за ч. 1 ст. 130КУпАП.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ст.130 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП).
Сам факт складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про вину особи за керування в стані алкогольного сп'яніння.
Тобто, правильність складання протоколів зобов'язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол є доказом.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.
Таким чином, протокол лише фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, а права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі протоколу, тобто в даному випадку це є постанова.
Відтак, протокол про адміністративне правопорушення і дії посадових осіб із включенням до такого протоколу певних висновків не породжують правових наслідків для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків.
Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З аналізу викладеного вище слідує, що оскаржувати особа може рішення (постанову) суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, в даному випадку позивач оскаржує дії відповідача щодо правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення 04.02.2025 року серії ЕПР1 №238372, які тільки фіксують факт вчинення адміністративного правопорушення, а не факт накладення або не накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, дані, що містяться в протоколі, в силу вимог статті 251 КУпАП, є доказами, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідність та законність дій щодо складання протоколу та долучення до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності інших доказів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.
Аналіз викладеного свідчить, що правильність складання протоколів зобов'язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол є доказом.
Так, із матеріалів справи встановлено, що постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 18.03.2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік та стягнуто на користь держави судовий збір. При цьому, із змісту постанови Андрушівського районного суду Житомирської області від 18.03.2025 року встановлено, що судом надано оцінку як доказу по справі протоколу серії ЕПР1 № 238372 від 04.02.2025 року.
За результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.