Справа № 725/3009/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції -Галичанський О.І.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
06 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови №110024 від 04.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП України та закрити справу про адміністративне правопорушення.
14 травня 2025 року Чернівецький районний суд міста Чернівців прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Скасовано постанову №110024 , винесену 04 квітня 2025 начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закривши провадження по справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Із оскаржуваної постанови встановлено, що 04.04.2025 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий в межах прикордонної смуги, на відстані 4000 метрів до лінії державного кордону, на околиці с. Росошани, Дністровського району, Чернівецької області, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 прикордонного загону за порушення вимог пункту 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, а саме: перебував в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу органу Державної прикордонної служби України.
За таких обставин, 04 квітня 2025 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №110024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 935 грн.
Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КУпАП України порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через Державний кордон України.
Так, Державний кордон України-це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Вказана діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно- карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
Правила прикордонного режиму встановлюється Положенням «Про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України» №1147 від 27 липня 1998 року.
Згідно п. 7 вказаного Положення громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Пунктом 10 Положення визначено, що особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Крім того, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про запровадження додаткових тимчасових режимних обмежень», в рамках додаткових тимчасових режимних обмежень пов'язаних з посиленням прикордонного режимах в межах Селятинської, Берегометської, Красноїльської, Чудейської, Петровецької, Сучевенської, Кам'янецької, Глибоцької, Тереблечанської, Тарашанської, Герцаївської, Ванчиковецької, Мамалигівської, Лівенецької, Кельменецької, Сокирянської, Вашковецької територіальних громад Чернівецького, Дністровського, Вижницького районів Чернівецької області, забороняється в'їзд осіб у визначену смугу місцевості вздовж державного кордону в тому числі з метою туризму, відпочинку, рибальства за винятком: осіб, які постійно або тимчасово проживають чи працюють в її межах, за умови наявності відповідних підтверджуючих документів.
Так, ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до Указу Чернівецької єпархії УПЦ від 08.03.2024 року, протоієрея Я. Чорного прийнято до кліру Чернівецької єпархії Української православної церкви та призначено настоятелем релігійної громади храму вмч. Димитрія Солунського села Росошани Дністровського району.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чорний Я.М. є керівником Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Димитрія Солунського Чернівецько- Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Росошани Дністровського району Чернівецької області».
Згідно даного витягу місцезнаходженням юридичної особи Релігійна організація «Релігійна громада Парафія на честь Димитрія Солунського Чернівецько- Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Росошани Дністровського району Чернівецької області» значиться Чернівецька область, Дністровський район, с. Росошани , вул. Центральна , 37.
Згідно довідки Чернівецько- Буковинської єпархії, ОСОБА_1 є священнослужителем та настоятилем храму святого Димитрія Солунського с. Росошани Дністровського району Чернівецької області.
Таким чином, позивачем надано докази того, що він офіційно працює у с. Росошани Дністровського району Чернівецької області, а відтак на законних підставах пересувається у згаданому населеному пункті та виключає умисне перебування останнього у межах прикордонної смуги без відповідного дозволу.
За таких обставин, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, які підтверджуються відповідними письмовими доказами, які не спростовані відповідачем.
За результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.