01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції - Кордюкова Ж.І.
Суддя-доповідач - Епель О.В.
06 серпня 2025 року Справа № 752/7191/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Епель О.В. та суддів: Мельничука В.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач 1), Міністерства оборони України (Відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
06.08.2025 колегії суддів було передано заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у якій він просить зупинити стягнення на підставі постанови № 419 від 17.09.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення на користь держави штрафу в розмірі 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок), що здійснюється в межах виконавчого провадження № 76805126 відкритого старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивач зазначає, що направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , постанови про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби та подальші виконавчі дії вчинені старший державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем здійснено з порушенням встановленого законом порядку, що потребує зупинення вчинення будь-яких дій в рамках виконавчого провадження № 76805126, шляхом застосування процедури забезпечення позову.
При цьому Позивач стверджує, що постанова № 419 підлягає виконанню лише після залишення Голосіївським районним судом міста Києва позовної заяви ОСОБА_1 про оскарження такої постанови без задоволення. Разом з тим, на даний час процедура оскарження постанови № 419 триває, суд не розглядав позовну заяву по суті і не приймав рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без задоволення.
Перевіривши вказану заяву, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 150 КАС України).
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
Позивач, як на підставу забезпечення позову, посилається на те, що невжиття таких заходів може, зокрема, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, оскаржувана постанова є самостійним виконавчим документом і може бути пред'явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, стаття 307 КУпАП встановлює порядок пред'явлення постанови про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. І визначає, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Водночас, з матеріалів доданих до заяви про забезпечення позову вбачається, що 22.01.2025 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем, відкрито виконавче провадження ВП № 76805126 щодо примусового стягнення з Позивача штрафу та виконавчих витрат у розмірі 34000,00 грн (підстава - постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №419 від 22.01.2025).
Постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.01.2025, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі мінімальних витрат 446,54 грн.
Постановою про стягнення виконавчого збору від 22.01.2025 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 3400,00 грн.
В нормах Закону України «Про виконавче провадження» відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
За приписами частини 4 статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
Враховуючи те, що саме по собі подання позовної заяви і відкриття провадження у справі не є перешкодою для примусового виконання оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища Позивача до розгляду справи за поданим позовом і набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Так як у випадку стягнення з Позивача в примусовому порядку 34 000,00 грн та виконавчих витрат до винесення рішення суду та перерахування їх до Державного бюджету України, та у разі задоволення позовної заяви, Позивач змушений буде здійснювати заходи щодо повернення даних коштів з Державного бюджету України (шляхом повороту виконання рішення), що суперечить принципу процесуальної економії.
Принцип процесуальної економії полягає в тому, що штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. Такий висновок зроблений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц та від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.
Фактично, у разі задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваного рішення, це не призведе до ефективного захисту та поновлення прав Позивача, оскільки враховуючи відкриття виконавчого провадження, з Позивача в примусовому порядку буде стягнута сума вдвічі більша за ту, що зазначена в оскаржуваній постанові та додаткові витрати, зокрема, виконавчий збір та ці кошти будуть перенаправлені на відповідний рахунок в органах казначейства.
Відтак, невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки для останнього, а саме, безпідставне стягнення грошових коштів на підставі спірної постанови ТЦКтаСП, що не поновить прав та інтересів Позивача - а утруднить та/або унеможливить захист Позивачем своїх прав, а в подальшому зумовить необхідність у повторному зверненню до Суду з відповідною заявою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 927/893/21.
Крім того, у немайнових спорах має бути досліджено, чи не призведе невжиття заявленого захисту до забезпечення позову до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе захистити їх у межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанова від 15.07.2022 № 910/4445/21.
Тож, з вказаного вище колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі вимог заяви про забезпечення позову та задовольнити її шляхом зупинення дії постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.09.2024 №419 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210КУпАП, винесену відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №752/7191/25.
Також, колегія суддів, зауважує, що відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, тому вимога про забезпечення позову шляхом зупинити стягнення на підставі постанови № 419 від 17.09.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення на користь держави штрафу в розмірі 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок), що здійснюється в межах виконавчого провадження № 76805126 відкритого старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем також підлягає задоволенню, як похідна.
При цьому, колегія суддів відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у цій справі, що може негативно вплинути на фінансове та правове становище позивача, оскільки оспорювана у цій справі постанова про застосування штрафу є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження.
В той же час відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не вказує на протиправність спірної постанови про застосування штрафу та не свідчить про фактичне вирішення справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 243, 248, 256 КАС України, колегія суддів,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.09.2024 №419 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210КУпАП, винесену відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №752/7191/25.
Зупинити стягнення на підставі постанови № 419 від 17.09.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Олега Власенка по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення на користь держави штрафу в розмірі 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривеньнуль копійок), що здійснюється в межах виконавчого провадження № 76805126 відкритого старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем до набрання законної сили судовим рішенням по справі №752/7191/25.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її підписання суддями, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст.329 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді В.П. Мельничук
Є.І. Мєзєнцев