Справа № 320/43797/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
06 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Зіміна М.В.,
представника відповідача - Македонського О.В.,
представника відповідача - Пластуна Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
18 вересня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) із адміністративним позовом до Державної митної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Держмитслужби від 09.09.2024 № 31-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Вінницької митниці;
- стягнути з Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу Держмитслужби від 09.09.2024 № 31-дс, яким до позивача за порушення Присяги державного службовця, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, та використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, як такого, що винесений без конкретизації змісту дисциплінарних проступків, які начебто вчинені позивачем.
Позивач також зазначає, що відповідач перед накладенням дисциплінарного стягнення не отримав від позивача письмові пояснення та не дав можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи тяжкість проступків та їх наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до митних органів, суд виснував пропорційність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби; обставин, які б свідчили про невідповідність застосованого стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача судом не встановлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та 19 травня 2025 року відкрито апеляційну провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 липня 2025 року о 11:30 год.
У судовому засіданні 02 липня 2025 року протокольною ухвалою колегії суддів задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 09 липня 2025 року об 12:30.
Судове засідання 09 липня 2025 року знято з розгляду та призначено на 06 серпня 2025 року о 12:20 год.
28 травня 2025 року представником Вінницької митниці подано відзив на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
29 травня 2025 року представником Державної митної служби України подано відзив на апеляційну скаргу.
16 червня 2025 року представником Вінницької митниці подано додаткові пояснення.
01 липня 2025 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
09 липня 2025 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
28 липня 2025 року представником Вінницької митниці подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 11.08.2009 Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Між ОСОБА_1 та Держмитслужбою 09.10.2023 укладений контракт № 94 про проходження державної служби на посаді заступника начальника Вінницької митниці на умовах строкового трудового договору.
Пунктами 1-3 розділу «Загальні положення» контракту від 09.10.2023 № 94 передбачено, що на відносини сторін за цим контрактом поширюється дія Митного кодексу України, а в частині не врегульованій ним, Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби, Кодексу законів про працю України. Цей контракт є особливою формою строкового трудового договору та підставою для призначення особи на посаду державної служби.
Пунктом 5 контракту від 09.10.2023 № 94 про проходження державної служби (розділ «Предмет контракту») передбачено, що особа відповідно до цього контракту зобов'язується виковувати визначені ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання. Згідно з пунктом 10 (розділ «Права та обов'язки сторін») особа зобов'язана виконувати обов'язки, визначені у Законі України «Про державну службу», відповідних положеннях про структурні підрозділи державного органу, посадовій інструкції, та умови цього контракту. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про державну службу» та цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом (пункт 18 контракту).
Наказом Держмитслужби від 09.10.2023 №787-о ОСОБА_1 призначено з 11.10.2023 на посаду заступника начальника Вінницької митниці на умовах строкового трудового договору шляхом укладення контракту про проходження державної служби.
Наказом Держмитслужби від 11.07.2024 №22-дс відповідно до статей 65, 68, 69 та 72 Закону № 889-VIII, Порядку № 1039 порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Вінницької митниці ОСОБА_1 ; утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 у складі згідно з додатком.
Підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 слугували відомості доповідної записки Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Держмитслужби від 11.07.2024 № 09/09/10855, згідно з якими 09.07.2024 заступника начальника Вінницької митниці ОСОБА_1 було затримано Службою безпеки України в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). Посилаючись на вказані обставини Відділ з питань запобігання та виявлення корупції запропонував забезпечити підготовку проекту наказу про порушення дисциплінарного провадження стосовно заступника начальника Вінницької митниці ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого проступку.
12.07.2024 на адресу Держмитслужби Офісом Генерального прокурора направлено подання про проведення службового розслідування в порядку статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з поданням Офісу Генерального прокурора від 12.07.2024 слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 21.06.2023 № 42023000000001009 за підозрою ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ч.3 ст. 368, ч.3 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ч.3 ст. 369 КК України.
Вказано, що 09.07.2024 директора Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби ОСОБА_2., заступника директора Департаменту - начальника відділу аналізу ефективності виконання посадових обов'язків працівниками митних органів Держмитслужби ОСОБА_3. , заступника начальника Вінницької митниці ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, цього ж дня їм та ОСОБА_4 , яка з 24.11.2021 по 22.12.2023 виконувала обов'язки начальника Вінницької митниці, повідомлено про підозру.
Зазначено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3. вимагали та упродовж вересня 2023 - липня 2024 року через співробітника сектору внутрішньої безпеки (відомчої безпеки та контролю) Вінницької митниці ОСОБА_5 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття їх протиправних дій, щомісячно одержували від виконуючого обов'язки начальника Вінницької митниці ОСОБА_4 та заступника начальника Вінницької митниці ОСОБА_1 неправомірну вигоду в розмірі від 1000 до 5000 доларів США, усього в сумі 26 050 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на момент їх отримання становило 1 063 530,77 грн, за не створення перешкод у діяльності співробітників Вінницької митниці Держмитслужби, не припинення їх можливих неправомірних дій при митному оформленні товарів та транспортних засобів в зоні діяльності вказаної митниці, не притягнення їх до відповідальності за допущені порушення вимог чинного законодавства.
Листом Служби безпеки України від 19.07.2024 № 6/9070 на адресу Вінницької митниці була скерована копія ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2024, винесена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 21.06.2023 №42023000000001009 за результатами розгляду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади.
Згідно з мотивувальною частиною ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2024, «Особа-5» (за текстом ухвали), яка була призначена на посаду заступника начальника Вінницької митниці на підставі наказу Держмитслужби від 09.10.2023 №787-о з 11.10.2023, діючи незаконно надала директору Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби та його заступнику неправомірну вигоду у загальній сумі 22 550 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на момент надання неправомірної вигоди становило 897 969,42 грн, за не створення штучних перешкод у діяльності співробітників Вінницької митниці, не припинення їх можливих неправомірних дій при митному оформленні товарів та транспортних засобів в зоні діяльності вказаної митниці, не притягнення їх до відповідальності за допущені порушення вимог чинного законодавства.
Зазначено, що встановлені обставини підтверджуються: протоколами допиту як свідка «Особи-9», який показав, що «Особа-5» надавав неправомірну вигоду за не створення штучних перешкод у діяльності співробітників Вінницької митниці, не припинення їх можливих неправомірних дій при митному оформленні товарів та транспортних засобів в зоні діяльності вказаної митниці, не притягнення їх до відповідальності за допущені порушення вимог чинного законодавства; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 01.04.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відео контролю особи стосовно «Особа-9» від 25.01.2024, 28.02.2024, 26.03.2024; відповідями ГУ «Д» ДЗНД СБ України на доручення в порядку ст. 40 КПК України щодо систематичного надання «Особі-5» неправомірної вигоди за не створення штучних перешкод у діяльності співробітників Вінницької митниці, не припинення їх можливих неправомірних дій при митному оформленні товарів та транспортних засобів в зоні діяльності вказаної митниці, не притягнення їх до відповідальності за допущені порушення вимог чинного законодавства.
Листом Держмитслужби від 22.08.2024 № 12-02-02/10/19-дс-вих ОСОБА_1 повідомлено про порушення дисциплінарного провадження, запрошено до участі у засіданні дисциплінарної комісії та запропоновано надати письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
28.08.2024 дисциплінарною комісією складений акт про відмову від надання пояснень, яким також зафіксований факт неприбуття ОСОБА_1 на засідання дисциплінарної комісії 28.08.2024.
За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією на адресу в.о. Голови Державної митної служби Сергія Звягінцева скероване подання від 29.09.2024 № 09-01/12-02-02/13323 із рекомендацією застосувати до ОСОБА_1 , заступника начальника Вінницької митниці, дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, відповідно до пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».
Згідно із поданням від 29.09.2024 № 09-01/12-02-02/13323 дисциплінарна комісія за результатами оцінки обставин, встановлених на підставі подання Офісу Генерального прокурора від 12.07.2024, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2024, винесеної під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 21.06.2023 № 42023000000001009, дійшла висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 4, 9 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме: порушення Присяги державного службовця, вчиненні дій, що шкодять авторитету державної служби; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних інтересах інших посадових осіб.
29.09.2024 головою дисциплінарної комісії на електронну адресу позивача скерований лист №12-02-02/10/21-дс-вих, в якому позивача поінформовано про внесення подання за результатами розгляду дисциплінарної справи та повідомлено про можливість надання письмових пояснень відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII.
09.09.2024 дисциплінарною комісією складений акт про відмову від надання пояснень, яким зафіксовано факт не надання ОСОБА_1 письмових пояснень на запит комісії від 29.08.2024 № 12-02-02/10/21-дс-вих.
Наказом Держмитслужби від 09.09.2024 № 31-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » до ОСОБА_1 , заступника начальника Вінницької митниці, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.
Вказуючи на протиправність наказу Держмитслужби від 09.09.2024 № 31-дс ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (тут і надалі Закон № 889-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Пунктами 1, 2, 9 частини 1 статті 18 Закону № 889-VIII встановлено, що державний службовець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Службова дисципліна забезпечується шляхом, зокрема дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку (пункт 1 частини 1 статті 61 Закону № 889-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 61 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина 1 статті 65 Закону № 889-VIII).
Пунктами 1, 2, 4, 9 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
Одним із видів дисциплінарного стягнення, який застосовується до державних службовців, є звільнення з посади державної служби.
Згідно з частиною 5 статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону.
Пункт 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
З матеріалів справи встановлено, що наказом Держмитслужби від 09.09.2024 № 31-дс на підставі подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження, проведеного відповідно до наказу Держмитслужби від 11.07.2024 № 22-дс, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 4, 9 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме: порушення Присяги державного службовця; вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до положень частини 2 статті 569 Митного кодексу України, в редакції чинній на час укладення з позивачем контракту про проходження державної служби, особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Додержання присяги є обов'язком державного службовця, що слідує із сукупності обов'язків державного службовця, передбачених статтями 8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов'язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені яких діють державні службовці.
У постановах від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 у справі № 826/10854/17, від 26.05.2022 у справі № 420/6190/20 та інших Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію Суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов'язання державного службовця.
З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, а передумовою такого звільнення державного службовця мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Так, дисциплінарна комісія, вносячи подання із рекомендацією про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби, виходила з того, що факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 4, 9 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII підтверджується обставинами, встановленими дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження на підставі матеріалів досудового розслідування у кримінальній справі від 21.06.2023 №42023000000001009.
Дисциплінарною комісію із посиланням на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 21.06.2023 №42023000000001009, подання Офісу Генерального прокурора від 12.07.2024 та матеріали публікацій засобів масової інформації, розміщені у відкритих джерелах зазначено, що ОСОБА_1 , будучи заступником начальника Вінницької митниці, використовуючи власне службове становище у власних службових цілях, а також в інтересах інших осіб, надав іншим посадовим особам Держмитслужби неправомірну вигоду за не створення штучних перешкод у діяльності співробітників Вінницької митниці, не припинення їх можливих неправомірних дій при митному оформленні товарів та транспортних засобів в зоні діяльності вказаної митниці та не притягнення їх до відповідальності за допущені порушення вимог чинного законодавства.
Зазначені дії дисциплінарною комісією охарактеризовані як такі, що чинять шкідливий вплив на рівень службової дисципліни в Держмитслужбі та шкодять її авторитету як державного органу в цілому.
Дисциплінарною комісією вказано на наявність обставин, що обтяжують дисциплінарну відповідальність, а саме: вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп та настання тяжких наслідків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Зазначено, що умисел дій ОСОБА_1 підтверджується ознайомленням останнього із заборонами та обмеженнями, встановленими Законом України «Про запобігання корупції»; зауважено, що ОСОБА_1 усвідомлював негативні наслідки своїх дій як для нього особисто, так і для митних органів в цілому.
З матеріалів справи встановлено, що листом від 06.03.2025 №7365-25/10-2-02-02-3067/25 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань В.Єрошкіним повідомлено суд першої інстанції, що у провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження №42023000000001009 від 21.06.2023 за підозрою ОСОБА_2. , ОСОБА_3. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.3 ст. 369 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
09.07.2024 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні поряд з іншими, заступнику начальника Вінницької митниці ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 має статус підозрюваного.
28.02.2025 на підставі п.3 ч.1 ст.280 КПК України досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинене, у зв'язку з наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, про що винесена постанова слідчого.
В свою чергу за доводами апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що наявність повідомлення про підозру у кримінальному проваджені не може бути підставою для накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за порушення Присяги державного службовця, через порушення презумпції невинуватості; застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади під час дії судового рішення про відсторонення ОСОБА_1 від посади є подвійним притягненням його до одного виду відповідальності за одне правопорушення, що суперечить Конституції України.
У контексті означеного судова колегія враховує, що згідно зі статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Такими особами в сил вимог статті 3 вказаного Закону є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Суд зазначає, що корупційні злочини ослаблюють оборону, економіку та міжнародний імідж України, а набуття розголосу зазначеними подіями у засобах масової інформації завдає шкоду, в даному випадку Державній митній службі України, у вигляді підриву довіри до відповідного органу та репутаційних втрат з огляду на посаду, яку займав позивач.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» («X. проти Австрії») про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» («С. проти Сполученого Королівства») про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», («Рінгвольд проти Норвегії») заява № 34964/97).
Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
Так, реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. При цьому наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить державну службу, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання нею службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №120/8381/20-а.
З огляду на наведене, висновки апелянта щодо конкуренції видів юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної та кримінальної, не є спроможними.
При цьому суд зауважує, що оскаржуючи спірні накази, позивач не надає належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини, а покликається лише на те, що спірні накази є протиправними, оскільки прийняті на підставі кримінального провадження №42023000000001009 від 21.06.2023 за підозрою ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що матеріали досудового розслідування у кримінальній справі, розслідування у якій не завершене, не можуть бути доказами в дисциплінарному провадженні.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №9901/918/18.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснювалось в межах кримінального провадження, а перевірила викладені у матеріалах дисциплінарного провадження відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до державних службовців, посадових осіб органів Державної митної служби України та наявності в описаних діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження №42023000000001009 від 21.06.2023 за підозрою ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Колегія суддів також критично оцінює припущення апелянта щодо можливого скасування повідомлення йому про підозру у межах кримінального провадження №42023000000001009 від 21.06.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки відповідних відомостей до матеріалів справи не долучено та колегією суддів не встановлено.
З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення шляхом відсторонення від посади та звільнення з посади, оскільки відповідно до приписів частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», відсторонення від посади не є видом дисциплінарного стягнення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зі змісту оскарженого наказу видно, що в ньому наявний стислий виклад фактичних даних на підставі яких, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приймала відповідне рішення, оформлене у формі подання дисциплінарної комісії, яке є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Крім цього, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія врахувала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Отже, встановлені дисциплінарним провадженням обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця підтверджуються доказами, що є в матеріалах справи, і є достатніми для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
Враховуючи вищенаведене, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах здійсненого дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, висновки подання відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності на законних підставах.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан