Справа № 620/2703/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
06 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Аліменка В.О., Беспалова О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
07.03.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, апелянт) та просить суд визнати нечинними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення №0916563-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 6897,31 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0916567-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 42657,23 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0916580-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 16489,88 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0916579-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 13370,18 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, обраховуючи податок, невірно застосував його ставку. Так, ГУ ДПС у Чернігівській області не було належним чином взято до уваги рішення Сновської міської ради, якими встановлено розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Під час розрахунку податку контролюючий орган застосував класифікатор будівель та споруд НК 018:2023, затверджений наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 №3573, та вказав, що вищезазначений об'єкт нежитлової нерухомості - комплекс, відноситься до класу 1251, підкласу 1251.5 (Будівлі підприємств харчової промисловості), який має ставку 0,5%. Разом з тим, частина приміщень об'єкту нежитлової нерухомості, загальною площею 1776,6 кв.м. - знесені. Тобто комплекс не може класифікуватися за основним інженерним задумом, визначеним його цільовим призначенням, який має ставку 0,5%. Враховуючи викладене, позивач вважає, що належний йому комплекс відноситься до другої зони - території сільських населених пунктів Сновської територіальної громади, підклас 1271.5 (Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства), із ставкою 0,1%, яку й необхідно застосовувати у спірних правовідносинах.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі.
Визнано нечинними та скасовано:
- податкове повідомлення-рішення №0916563-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 6897,31 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0916567-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 42657,23 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0916580-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 16489,88 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0916579-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 13370,18 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 та від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.07.2025 о 11:30 год.
Судове засідання 09.07.2025 знято з розгляду та призначено на 06.08.2025 о 12:00 год.
05.05.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
30.05.2025 відповідачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
23.06.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін; дослідити під час апеляційного провадження як доказ у справі інформаційну довідку ТОВ «Експертна компанія ІТЕО» №0606/25 від 10.06.2025; розгляд апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області провести без його участі.
11.07.2025 відповідачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
06.08.2025 позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання сторони не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано речове право власності (№42796594, 1/2 частка) на об'єкт нежитлової нерухомості (комлекс Тур'янський консервний завод», №2399424974258) за адресою: Чернігівська область, Сновський район, с. Тур'я, вул. Перемоги, 44А та вказаний об'єкт до 30 червня 2021 року мав загальну площу 4397,3 кв.м. Таким чином, частка позивача становила 2198,65 кв.м.
Згідно опису вищевказаного об'єкта нежитлової нерухомості з 30 червня 2021 року його загальна площа становить 2546,7 кв.м., а саме: консервний цех літ.А-1, вежа літ.а-1, прибудова літ.а1-1, прибудова літ.а2-1 (941,8 кв.м.), майстерня літ.Б-1 (45,9 кв.м.), навіс літ.б-1, склад літ.Г-1, прибудова літ.г-1, склад літ.г1-1 (309,4 кв.м.), винний цех літ.Д-1, прибудова літ.д-1, прибудова літ.д1-1 (307,9 кв.м.), холодильник літ.3-1 (89,5 кв.м.), навіс/склад літ.И-1и (205,9 кв.м.), овочесховище літ.К-1 (640,8 кв.м.), прохідна літ.М-1 (5,5 кв.м.).
Таким чином, з 30 червня 2021 року частка позивача становить 1273,35 кв.м.
Згідно інформаційної довідки №0503\18 від 28.03.2018 частина приміщень комплексу загальною площею 1776,6 кв.м. - знесені.
Позивач зазначає, що у складі комплексу залишились будівлі: консервний цех, вежа, прибудова, прибудова (941,8 кв.м.) відноситься до класу - 1271.5 та складає 36,98%; майстерня (45,9 кв.м.) відноситься до класу 1251 та складає 1,8%; навіс - склад, прибудова, склад (309,4 кв.м.) відноситься до класу 1271 та складає 12,15%; винний цех, прибудова, прибудова (307,4 кв.м.) відноситься до класу 1271 та складає 12,07%; холодильник (89,5 кв.м.) відноситься до класу 1252.6 та складає 3,51%; навіс, склад (205,9 кв.м.) відноситься до класу 1271 та складає 8,1%; овочесховище (640,8 кв.м.) відноситься до класу 1252.9 та складає 25,16%; прохідна (5,5 кв.м.) 0,2%.
Згідно рішення 8 сесії 8 скликання Сновської міської ради №3-8/VIII від 06.07.2021 об'єкт нежитлової нерухомості (комплекс) належить до другої зони - території сільських населених пунктів Сновської територіальної громади, а також відповідно до цього рішення відноситься до підкласу 1271.5 (Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства), який має ставку 0,1%; для будівель підкласу 1251.5 (Будівлі підприємств харчової промисловості) встановлено ставку 0,5%.
16 липня 2024 року ГУ ДПС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0916563-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 6 897,31 грн та податкове повідомлення-рішення №0916567-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 42 657,23 грн.
17 липня 2024 року ГУ ДПС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0916580-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 16 489,88 грн та податкове повідомлення-рішення №0916579-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 13 370,18 грн.
Сума податкового зобов'язання у наведених податкових повідомленнях рішеннях за 2021-2023 роки розрахована з використанням ставки податку 0,5%.
За позицією позивача, для розрахунку податку на нерухоме майно відповідачу замість 0,5% потрібно застосовувати ставку податку 0,1%.
Вважаючи вказані вище податкові повідомлення рішення незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції виснував, що для розрахунку податку на нерухоме майно замість 0,5% потрібно застосовувати ставку 0,1%, відтак податкове повідомлення-рішення №0916563-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 6 897,31 грн, податкове повідомлення-рішення №0916567-2410-2506-UA74020050000033944 від 16.07.2024 в сумі 42 657,23 грн, податкове повідомлення-рішення №0916580-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 16 489,88 грн та податкове повідомлення-рішення №0916579-2410-2506-UA74020050000033944 від 17.07.2024 в сумі 13 370,18 грн слід скасувати.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджує наведений висновок суду першої інстанції та при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Абзацом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб'єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Згідно з підпунктом 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 №3573, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Промислові та складські будівлі» клас 1251 «Промислові будівлі».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2023 належать до класу 1251 «Промислові будівлі», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2023.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2007 року позивачем було придбано об'єкт нежитлової нерухомості (1/2 частка) - комплекс «Тур'янський консервний завод» за адресою: Чернігівська область, Сновський район, с. Тур'я, вул. Перемоги, 44А загальною площею 4397,3 кв.м.
Згідно опису вищевказаного об'єкта нежитлової нерухомості з 30 червня 2021 року його загальна площа складає 2546,7 кв.м., а саме: консервний цех, вежа, прибудова, прибудова (941,8 кв.м.), майстерня (45,9 кв.м.), навіс, склад, прибудова, склад (309,4 кв.м.), винний цех, прибудова, прибудова (307,4 кв.м.), холодильник (89,5 кв.м.), навіс, склад ( 205,9 кв.м.), овочесховище (640,8 кв.м.), прохідна (5,5 кв.м.).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2546,7 кв.м. зазначено тип об'єкта - комплекс, об'єкт житлової нерухомості - Ні (а.с.29).
Позивач мотивує свою позицію тим, що частина комплексу «Тур'янський консервний завод», загальною площею 1776,7 кв.м., знесена, відтак ставка податку на означене нерухоме майно має становити 0,1%.
В контексті наведеного судова колегія враховує відсутність у матеріалах справи технічних документів, при дослідженні яких було б можливо класифікувати функціональне призначення нерухомого об'єкту, щодо якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Також, зі змісту довідки від 28.03.2018 №0503/18 та інформації, що розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не вбачається можливим встановити знесення будівель комплексу «Тур'янський консервний завод», загальною площею 1776,7 кв.м., які належали саме позивачу (а.с.18).
Крім того, висновок позивача про те, що внаслідок знесення частини будівель комплекс не може класифікуватися за основним інженерним задумом, визначеним його цільовим призначенням, належними та допустимим доказами в розумінні процесуального законодавства не підтверджено.
Поряд з наведеним, матеріали справи не містять інформації щодо функціонального призначення приміщень, що були знесені, та відповідно простежити причинно-наслідковий зв'язок між знесенням відповідних об'єктів та зміною інженерного задуму/цільового призначення вказаного об'єкту нерухомості не вбачається можливим.
Таким чином, з урахуванням того, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єктів нерухомості згідно з ДК 018-2023, колегія суддів враховує, що відомості про зміну цільового призначення об'єкту нежитлової нерухомості - комплекс «Тур'янський консервний завод» за адресою: Чернігівська область, Сновський район, с. Тур'я, вул. Перемоги, 44А до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено, що відповідно спростовує висновки позивача про те, що означену будівлю належить віднести до нежитлових приміщень та до класу 1271.
Судова колегія також враховує, що позивач обґрунтовує протиправність винесення спірних податкових повідомлень-рішень невірним застосуванням ставки податку та вважає, що для розрахунку податку на нерухоме майно замість 0,5% потрібно застосовувати ставку 0,1%.
У контексті означеного судова колегія враховує наступне.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Колегія суддів звертає увагу, що підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачає, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У постанові від 29 червня 2023 року (справа № 520/342/21), ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Суд також зазначив, що у випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об'єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку. Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 09 серпня 2022 року (справа №819/1339/16).
Як вбачається з матеріалів справи, після отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач не звертався до податкового органу із заявою в порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, що відповідно спростовує покликання ОСОБА_1 в даній частині.
Надаючи оцінку інформаційній довідці ТОВ «Експертна компанія ІТЕО» №0606/25 від 10 червня 2025 року, що долучена позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, позивачем не повідомлено жодних поважних причин, що унеможливили подання наведеної довідки до суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, відповідні докази колегією суддів не приймаються до уваги.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року -скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: В.О. Аліменко
О.О. Беспалов