Справа № 705/2417/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гудзенко В.Л.
06 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника відповідача - Макогін І.В.,
представника відповідача - Котуха М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
25 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) про скасування постанови серії ЕНА № 4524251 від 17 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 17 квітня 2025 року о 16:09 год. відносно неї поліцейським Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ст.сержантом поліції Семчуком В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 4524251 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові вказано, що 17 квітня 2025 року о 16:06 год., в м. Умань, вул. Революції Гідності (Чехова) водій порушив вимоги дорожньої відмітки 1.18, чим порушив вимоги п.34 ПДР - «Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг». Вважає, що винесена постанова є безпідставною, необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Вказана постанова не відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки у постанові не вказано хто був водієм; яким транспортним засобом водій порушив ПДР України; де саме на вул. Революції Гідності (Чехова) у м. Умань, навпроти якого будинку було скоєно правопорушення, так як вказана вулиця має протяжність в 570 метрів; в чому саме виразилося порушення водієм вимог дорожньої розмітки 1.18, п.34 ПДР. При цьому на вул. Революції Гідності, м. Умань, взагалі відсутня розмітка, у тому числі передбачена п.1.18.
На підставі вищевикладеного позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4524251 від 17 квітня 2025 року за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та справу закрити.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позиція суду мотивована тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, яке регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху; докази, які були надані відповідачем, підтверджують факт вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; наявні в матеріалах справи відеозаписи та інші подані докази містять дані, на підставі яких можливо встановити обставини допущеного позивачем правопорушення, відтак, вказані докази є належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з вищевказаним, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині позовних вимог до ГУНП в Черкаській області не підлягає задоволенню, оскільки постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені позивачем доводи свідчать про намагання уникнути відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 11 червня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт наголошує на тому, що обставини викладені в постанові не відповідають дійсності, оскільки на вул. Революції Гідності (Чехова) м. Умань відсутня дорожня розмітка, тим паче 1.18; в порушення вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення поліцейським не зазначено суть та обставини, а саме: хто був водієм; яким транспортним засобом водій порушив ПДР України; де саме на вул. Революції Гідності (Чехова) м. Умань, на проти якого будинку було скоєно правопорушення, так як вказана вулиця має суттєву протяжність в 570 метрів (згідно карти гугл); в чому саме виразилося порушення водієм вимог дорожньої розмітки 1.18 п.34 ПДР.
Також апелянт зазначає, що порушень ПДР на вул. Революції Гідності не вчиняв; жодних належних доказів про те, що він вчинив адміністративне правопорушення по вул. Революції Гідності м. Умань відповідач не надав.
Позивач не погоджується з позицією відповідача, а також з висновком суду першої інстанції, так як не вважає, що в оскаржуваній постанові допущена механічна помилка у назві вулиці; працівник поліції, власноручно заповнював всі вкладки постанови за допомогою планшету, перевіряв достовірність внесеної ним же інформації, мав можливість виявити допущену ним помилку, мав можливість при виявленні даної помилки її виправити, тільки після того роздрукувати зазначену постанову.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував те, що в діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, безпосередньо коли він керував автомобілем саме по вул. Революції Гідності м. Умань, як зазначено в постанові. Суд першої інстанції у своєму рішенні не обґрунтував, які належні та допустимі докази відповідач надав до суду проте, що в оскаржуваній постанові він допустив механічну помилку щодо назви вулиці.
Позивач також вказав, що не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2025 о 11:40 год.
09.07.2025 представником Департаменту патрульної поліції подано відзив на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
16.07.2025 представником Головного управління Національної поліції в Черкаській області подано відзив на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови, 17 квітня 2025 року о 16:06 год., в м. Умань, вул. Революції Гідності (Чехова) позивач керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем Mercedes-Benz ML 350, р.н. НОМЕР_1 , порушила вимоги дорожньої відмітки 1.18, чим порушила вимоги п.34 ПДР - «Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до записів, що зафіксовано на відеореєстраторі службового автомобіля та боді-камери поліцейських, які долучено до матеріалів справи (а.с.45), по вул. Незалежності, 64, позивач керуючи автомобілем Mercedes-Benz ML 350, р.н. НОМЕР_1 , порушила вимоги дорожньої розмітки 1.18 (яка показувала дозволений рух виключно праворуч) та здійснила маневр повороту ліворуч, чим порушила п.34 ПДР.
Поліцейські наздогнали автомобіль, коли позивач здійснила маневр повороту праворуч, виїхала з вул. Незалежності на вул. Революції Гідності і там зупинилася.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що під час складання відповідного протоколу логістичний пристрій (планшет) в цей час знаходився на вул. Революції Гідності, м. Умань, тому автоматично прив'язав місце розгляду справи з місцем вчинення правопорушення, тому помилково місце вчинення правопорушення вказано «вул. Революції Гідності», замість «вул. Незалежності».
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1-4 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до вимог статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.18 Розділу 34 ПДР (Дорожня розмітка) горизонтальна розмітка показує дозволені напрямки руху по смугах на перехресті, транспортній розв'язці в різних рівнях, в місці влаштування віднесеного лівого повороту чи розвороту. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.18; розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено; розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот;
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 3, пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Згідно з статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як свідчать обставини справи, за позицією відповідача, 17 квітня 2025 року о 16:06 год. в м. Умань, вул. Революції Гідності (Чехова) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz ML 350, р.н. НОМЕР_1 , порушила вимоги дорожньої відмітки 1.18, чим порушила вимоги п.34 ПДР - «Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За доводами апелянта, оскаржувана постанова складена з порушенням статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки місце вчинення правопорушення та місце складення постанови є різними, а доводи відповідача про наявність механічної помилки в зазначенні назви вулиці є безпідставними.
Таким чином, позивач вважає, що подія та склад адміністративного правопорушення (ч.1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення) у його діях відсутні.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Наведене свідчить про те, що інформація про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення є обов'язковим реквізитом, який повинна містити постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mercedes-Benz ML 350, р.н. НОМЕР_1 у м. Умань по вул. Незалежності, 64, порушила вимоги дорожньої розмітки 1.18 (яка показувала дозволений рух виключно праворуч) та здійснила маневр повороту ліворуч, чим порушила п.34 ПДР.
Втім, відповідно до оскаржуваної постанови, місцем вчинення адміністративного правопорушення є м. Умань, вул. Революції Гідності (Чехова).
Зазначені дані, на думку колегії суддів є суттєвими обставинами, що характеризують об'єктивну сторону правопорушення і не є опискою.
Наразі, представником відповідача факт неправильного зазначення вказаних даних не заперечувався. Доказів того, що вказані описки не були виявлені при складанні постанови та не могли бути виправлені інспектором патрульної поліції, суду апеляційної інстанції не надано.
Поряд з цим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують його доводи про те, що логістичний пристрій (планшет) в цей час знаходився на вул. Революції Гідності, м. Умань, автоматично прив'язав місце розгляду справи з місцем вчинення правопорушення, а тому місце вчинення правопорушення помилково вказано «вул. Революції Гідності», замість «вул. Незалежності», та відповідно, якими нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення дані дії регламентовано.
В контексті вищенаведеного, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Верховного Суду у справі № 428/2769/17 від 24 січня 2019 року, згідно якої суд зазначив, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що процесуальний обов'язок, передбачений частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, трактуються на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді даної справи факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не знайшов свого підтвердження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до приписів частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанцій у цій справі - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4524251 від 17 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан