П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 320/60410/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Бутенка А.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.11.2024 №155250031171 щодо у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити - ОСОБА_1 з 30.10.2024 призначити пенсію зі зниженням пенсій ного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року адміністративну справу передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.11.2024 року № 155250031171 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 30.10.2024 року про призначення пенсії зі зниженням пенсій ного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в цій справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зазначення у посвідченні права на пільги та компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ, не свідчить про те, що позивач має право на призначення пенсії на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки вказаний Закон визначає інші пільги та компенсації для Учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Апелянт вважає, що долучені до заяви від 30.10.2024 довідки від 29.10.2024 № 01-24/230 про навчання у період з 01.09.1976 по 26.06.1986 у середній школі № 18 ім. Н. Островського та від 29.10.2024 № 593 про навчання у період з 01.09.1986 по 21.07.1987 у Білоцерківському середньому професійно-технічному училищі № 15 - не можуть слугувати підставою для зарахування періодів проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки це не передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке уповноважено розглядати заяву позивача від 30.10.2024 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.11.2024 року № 155250031171, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
Так, в рішенні зазначено наступне:
Вік заявниці: 55 років 1 місяць 1 день.
За результатом розгляду документів визначено періоди проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю - 5 років 5 місяців 27 днів, у тому числі станом на 01.01.1993 - 3 роки 1 місяць 10 днів.
Періоди проживання визначені згідно з наданою інформацією про реєстрацію місця проживання від 29.10.2024 року №15.2-031036 та №15.2-03/164, що видана Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області.
За наданими документами страховий стаж складає 28 років 4 місяці 6 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди:
- роботи з 01.07.2004 по 28.04.2006 у ТОВ «Любомир» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду та інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду;
- ведення підприємницької діяльності з 22.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.06.2013 по 30.06.2014 у зв'язку з відсутністю в Реєстрі сум нарахованої заробітної плати та інформації про сплату страхових внесків.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком за статтею 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 4 років.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області протиправно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 15 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно з приміткою до цієї норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно зі частиною другою ст.9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення (категорії 4)) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини четвертої ст.11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктом четвертим ст.14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4)), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 10 вищевказаного Порядку видача посвідчень провадиться:
- народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - МНС;
- іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або у зоні посиленого радіологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021 у справі №520/7846/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02.11.2006 року Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення (дублікат) громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_1 .
Отже, під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав б вказаного посвідчення.
При цьому матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду цієї справи.
Також, суд враховує, що Білоцерківською міською радою видано позивачу довідку від 29.10.2024 року №15.2-03_/164 та № 15.2-03/1036 про те, що позивач проживав та був зареєстрований з 19.05.1987 по 28.08.1987 роки, з 02.03.1990 по 08.04.1992 роки за адресою: АДРЕСА_1 та з 08.04.1992 по 17.05.1995 роки за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою № 01-24/230 від 29.10.2024 року позивач у період з 01.09.1976 року по 26.06.1986 року навчалася в середній школі № 18 імені Н Островського.
Відповідно до довідки № 593 від 29.10.2024 року у період з 01.09.1986 року по 21.07.1987 року позивач навчалася в Білоцерківському середньому професійно-технічному училищі №15.
Наявні в матеріалах справи документи дають підстави для висновку, що позивач станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ.
Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком становив 55 років.
Здійснюючи розрахунок років зниження пенсійного віку, суд враховує, що станом на 01.01.1993 року позивач проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років, а загалом в такій зоні позивач проживала - 5 років 5 місяців 27 днів, що не заперечується відповідачем, а отже вона має право на зниження пенсійного віку.
Суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача для розрахунку пенсії складає 28 років 4 місяці 6 днів.
В силу статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку чоловіки мають право за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Таким чином, страховий стаж позивача повинен становити не менше 26 років (31-5).
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем визнано, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (30.10.2024 року) вона досягнула 55 річного віку та мала страховий стаж 28 років 4 місяці 6 днів.
Оскільки на момент вчинення дій щодо відмови у призначенні пенсії позивач відповідала критеріям, визначеним статтею 55 Закону №796-ХІІ та статтею 26 Закону №1058-ІV, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко