П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1810/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Хлімоненкової М.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо визначення стажу судді у розмірі 28 (двадцять вісім) років 04 (чотири) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів судді у відставці ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначити стаж судді ОСОБА_1 станом на 03.12.2024р. у розмірі 33 (тридцять три) роки один місяць 10 днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 76 (сімдесят шість) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 11 грудня 2024 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи зі стажу судді 33 роки 1 місяць 10 днів в розмірі 76 (сімдесят шість) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 11 грудня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання (у разі наявності таких на час набуття рішення суду законної сили).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо визначення стажу судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 28 років 04 місяці 29 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначити стаж судді ОСОБА_1 станом на 03.12.2024 у розмірі 33 роки 1 місяць 10 днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 76% місячної суддівської винагороди працюючого судді з 12 грудня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 12 грудня 2024 року перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи зі стажу судді 33 роки 1 місяць 10 днів в розмірі 76% місячної суддівської винагороди працюючого судді, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що порядок обчислення стажу роботи на посаді судді визначається ст. 137 Законом України “Про судоустрій і статус суддів» № 1402 від 02.06.2016, згідно яких до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. На думку апелянта, зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, половини періоду навчання та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, чинним законодавством не передбачено. Апелянт також вважає, що відлік стажу ОСОБА_1 на посаді судді має відраховуватись, саме з дати зазначеної у трудовій книжці 15.07.1996.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суддею у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №3504/0/15-24 від 03.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
У рішенні визначено, що до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, необхідно зарахувати половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів та додатково 2 роки роботи за юридичною спеціальністю (на посаді нотаріуса державної нотаріальної контори Каланчацького району Херсонської області). За результатами дослідження доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу роботи для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, про обрання на посаду судді, копій трудової книжки та диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 28 років 8 місяців 13 днів; половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 27 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 2 роки. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 33 роки 1 місяць 10 днів.
Відповідно до наказу Херсонського апеляційного суду №317-ОС від 10.12.2024 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Херсонського апеляційного суду», відраховано суддю Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 зі штату суду 11 грудня 2024 року.
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 №08-32/157/2024, виданого Херсонським апеляційним судом 13.12.2024, загальна тривалість стажу складає 33 роки 01 місяць 20 днів та до стажу зараховано такі періоди:
- з 05.02.1983 по 01.07.1985, тривалістю 02 роки 04 місяці 27 днів як студента Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова;
- з 04.05.1992 по 03.05.1994, тривалістю 02 роки 00 місяців 00 днів на посаді нотаріуса державної нотаріальної контори Каланчацького району Херсонської області;
- з 20.03.1996 по 12.08.2002, тривалістю 06 років 04 місяці 24 дні на посаді судді Скадовського районного суду Херсонської області;
- 13.08.2002 по 01.10.2018, тривалістю 16 років 01 місяць 19 днів на посаді судді Апеляційного суду Херсонської області;
- 02.10.2018 по 11.12.2024, тривалістю 06 років 02 місяці 10 днів на посаді судді Херсонського апеляційного суду.
12.12.2024, за заявою ОСОБА_1 від 16.12.2024, її переведено з пенсії за віком на отримувача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи перерахунку пенсії від 19.12.2024, стаж роботи на посаді судді, який врахований для розрахунку довічного грошового утримання позивача, складає 28 років 4 місяці 29 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 66% суддівської винагороди працюючого судді.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 28 років 4 місяця 29 дні протиправними, та наявності підстав для зарахування стажу судді 33 роки 01 місяць 10 днів, та як наслідок розрахунку довічного грошового утримання в розмірі 76% місячної суддівської винагороди працюючого судді, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи роботу на посаді судді - 28 років 8 місяців 13 днів, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 27 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді - 2 роки, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 33 роки 1 місяць 10 днів.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У відповідності до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Водночас, на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 року.
Згідно з частинами 1, 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Як встановлено у рішенні ВРП №3504/0/15-24 від 03.12.2024 та вбачається із копії трудової книжки № НОМЕР_1 від 23.06.1978 ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та копії диплома НОМЕР_2 , ОСОБА_1 до призначення на посаду судді навчалася за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» з 1 вересня 1980 року до 25 червня 1985 року. Отже, до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, необхідно зарахувати половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.»
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Окрім того, згідно із ч.2 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», в редакції чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Скадовського районного суду Херсонської області, законодавством було встановлено мінімальний стаж роботи в галузі права для зайняття посади судді 2 роки.
Як вбачається із записів у трудової книжки № НОМЕР_1 від 23.06.1978, позивач після здобуття вищої юридичної освіти, а саме в період з 20 січня 1992 року до 19 березня 1996 року, працювала державним нотаріусом Каланчацького району.
Загальний термін роботи на вказаній посаді перевищує 4 роки. Враховуючи положення ч.2 ст. 137 Закону № 1402-VIII та ч.1 ст. 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», ОСОБА_1 має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та виплату довічного грошового утримання, додатково 2 роки роботи за юридичною спеціальністю.
Доводи апелянта, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII не передбачено зарахування половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу ані до суддівського стажу, ані до стажу роботи на посаді судді, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та судом апеляційної інстанції оцінюються критично.
Колегія суддів зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, чим спростовуються доводи апелянта, що «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/6296/19-а, від 23 вересня 2021 року у справі №620/1944/20, від 08 листопада 2021 року у справі №580/492/21.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також стажу роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді, є неправомірним.
Таким чином, враховуючи роботу на посаді судді - 28 років 8 місяців 13 днів, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 27 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді - 2 роки, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 33 роки 1 місяць 10 днів. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 76 відсотків (50% за 20 років + 26% за 13 років на посаді судді понад 20 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко