П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 766/1910/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Ус О.В. в місті Херсон, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У лютому 2025 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01.02.2025 року серії БАВ №059505 та закрити провадження у справі.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серії БАВ №059505 від 01.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 20400,00 грн. за ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Херсонській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не дослідив усіх доказів, зокрема не врахував долучені матеріали, не надав їм оцінки шляхом безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження, зокрема рапорту поліцейського, поясненням свідків. Апелянт вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.126 КУпАП доведена, доказом вчинення позивачем правопорушень є постанова про притягнення його до відповідальності, рапорт поліцейського, пояснення свідків та відеодокази, які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Позивачем надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно постанови серії БАВ №059505 від 01.02.2025 р., складеної інспектором 3 РПП СПД ВП №1 Бериславського РВА ГУНП в Херсонській області ст. лейтенантом поліції Нестеруком О.В., 01.02.2025 р. було розглянуто справу щодо ОСОБА_1 , та встановлено, що 01.02.2025 року о 12:35 год., Херсонська область, Бериславський район, автодорога ТЧ-03 «Мар'янськ-Берислав» 14 км блокпост водій керував транспортним засобом ВАЗ 2101 днз НОМЕР_1 при цьому районним судом мю Кіровограда був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік від 25.11.2024 р. та не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. а, 2.1 г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 та 4 ст. 126 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 20400 грн. До постанови додано рапорт працівника поліції, пояснення свідків.
Згідно долучених до відзиву пояснень ОСОБА_2 , останній повідомив, що 01.02.2025 р. перебуваючи в добовому наряді СРПП здійснено реагування на повідомлення інспектора взводу №1 роти №1 БПОП (стрілецький) ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції В. Пісковця, про те, що 01.02.2025 р. під час несення служби на блокпосту х-02 (Кавун) близько 12 год. 35 хв., що знаходиться по автодорозі Т04-03 «Марянське-Берислав» 14 км, було зупинений тз ВАЗ 2101 днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та під час перевірки документів було встановлено, що останній позбавлений права керування тз, після чого була зроблена реєстрація на спецлінію 102 для подальшого складання адміністративних матеріалів. Прибувши на місце події, було встановлено, що відеофіксація з нагрудної камери лейтенанта поліції В. Пісковця, який зупинив транспортний засіб відсутня, у зв'язку із чим від інспектора взводу №1 роти №1 БПОП (стрілецький) ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції Пісковця надійшов рапорт за даним фактом та були відібрані пояснення свідків, які знаходились на вищезазначеному блокпості. В той же час, вказані пояснення не містять ані дати та ані місця їх складання.
Згідно рапорта від 01.02.2025 р. 01.02.2025 р. о 12:39 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.02.2025 р. о 12:33 год. за адресою: Бериславський район, с-ще Нововоронцовка вулиця Блок Пост 02 «Кавун» зупинили транспортний засіб ВАЗ 2101 днз НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1 який позбавлений права керування Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст. 130.
Згідно долучених пояснень ОСОБА_3 останній пояснив, що 01.02.2025 р. він знаходився на блокпосту Х02 (кавун), що знаходиться на трасі Тон-03 Марянка-Берислав 14 км та о 12:35 год. працівником поліції було зупинено тз ВАЗ 2101 днз НОМЕР_1 під керуванням як пізніше стало відомо ОСОБА_1 , якому працівник поліції під час перевірки документів повідомив, що останній позбавлений права керування тз, після чого поліцейським було зателефоновано 102. Зазначив, що під час керування тз ОСОБА_1 знаходився в тз на передньому лівому водійському сидінні та інших пасажирів не було.
Пояснення ОСОБА_4 повністю співпадають із поясненнями наданими ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що позивач, оскаржуючи постанову про притягнення його до відповідальності, заперечує допущення ним порушень ПДР, за які визначена відповідальність за ч. 1 та 4 статті 126 Кодексу, адже на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення до постанови не додано жодного доказу; стверджує, що до блокпосту він був доставлений іншою особою, яка під час артилерійського обстрілу сховався.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності належних доказів з боку суб'єкта владних повноважень щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення є неможливим.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 4 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.
При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
З приводу наданого відповідачем рапорту працівника поліції, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектори патрульної поліції діють як службові особи, тому свідчення зазначених осіб самі по собі не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки такі особи є представниками суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №524/4668/17, від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а.
З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пояснення свідків, оскільки фактично поліцейським було відібрано пояснення у військовослужбовців Національної гвардії України, які чергували на блокпосту разом із поліцейським.
Суд першої інстанції також вірно звернув увагу, що у контексті обставин даної справи пояснення свідків, які ідентичні один одному також не можуть свідчити про керування позивачем транспортним засобом. Більш того, вказані пояснення не містять відомостей про роз'яснення свідкам про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, а тому їхні показання не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, оскільки відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко