П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35820/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Свідера Василя Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому позивач просив суд:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; грошова компенсація за невикористані дні І щорічної основної відпустки за 2022,2024 роки, яка передбачена абзацом З пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2024 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022,2024 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 -ХII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норм матеріального права та порушив норми процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при виплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не було враховано у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячну додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168. Апелянт, посилаючись на практику Верховного Суду, стверджує, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода у розмірі 30000 гри, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошових компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки.
Відповідачем надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 17.09.2019 по 05.08.2024. Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 05.08.2024 №403-ОС старшина 2 статті ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби ОСОБА_1 було здійснено всі види розрахунків, у тому числі була нарахована та виплачена компенсація за 70 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2024 роки, та грошову компенсацію за 30 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 15 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Позивач вважає, що при нарахуванні компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій та нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за вказані періоди військова частина НОМЕР_1 повинна була врахувати щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», так як у серпні 2024 року ОСОБА_1 отримав 27643,55 грн. винагороди, та він має право на виплату йому зазначених компенсацій з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки не включаються додаткові винагороди.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі -Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення (ст.6).
Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ (п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ №533 від 16.10.2014).
Також, відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010, Адміністрація Державної прикордонної служби України, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Таким чином Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення у складі Міністерства внутрішніх справ України.
Отже грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення, з урахуванням обставин цієї справи, визначається Міністерством внутрішніх справи України.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), пунктом 3 якої встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 (надалі Постанова 168) встановлена, на період воєнного стану, додаткова винагорода (до 30000 грн та до 100 000 грн), порядок, умови і конкретні розміри виплати якої визначаються міністерствами та державними органами за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки (п.2-1 Постанови №168).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за №1543/40599, затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі Особливості №726, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами п.п.1 п.2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода, в тому числі у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 14 Особливостей №726, встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
За наведених обставин, апеляційний суд зазначає, що у спірних правовідносинах, додаткова винагорода, встановлена Постановою 168, у встановленому законом порядку, уповноваженою на те особою, віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.
Як вже зазначалось, Інструкція №558 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) (п.1 розділу І).
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Главою 8 розділу V Інструкції №558 врегульоване питання щодо виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби.
Так, за приписами пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Колегія суддів зазначає, що спірним в цій справі є питання правомірності не включення відповідачем додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що встановивши Постановою №168 можливість отримання додаткової винагороди, Кабінет Міністрів України надав, зокрема МВС України повноваження на встановлення особливостей виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка Особливостями №726 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, яке у свою чергу не входить до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, що встановлено Інструкцією №558.
Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, оскільки висновки в цих справах стосуються спірних відносин за іншого правового врегулювання, а саме проходження служби військовослужбовцями Збройних Сил України, а не Державної прикордонної служби України.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Свідера Василя Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко