06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4857/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (суддя Савченко А.В.) в справі № 160/4857/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправним та скасування рішення від 04 грудня 2024 року №045650020899 про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 28 листопада 2024 року;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р., з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р., з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р., з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р., з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р., з 08.10.1986 р. по 01.12.1998 р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 ;
зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком 28 листопада 2024 року та прийняти рішення про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28 листопада 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2024 року №045650020899.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р., з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р., з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р., з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р., з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р., з 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р., з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р., з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р., з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р., з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р., з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р., з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р., з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р., з урахуванням висновків суду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 р. про призначення пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи, що в трудовій книжці позивача відсутня повна дата народження та дата заповнення трудової книжки на титульній сторінці, відсутні підстави для зарахування спірних період до страхового стажу.
Рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2024 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 04.12.2024 р. №045650020899 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Крім того у рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутня повна дата народження та відсутня дата заповнення трудової книжки на титульній сторінці. Не враховано навчання відповідно до диплому № 364 від 15.11.1993, оскільки виправлено прізвище.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала: з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р. телеграфістом, з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р. лаборантом, з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р. секретарем-машиністкою, з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р. нянею, з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р. прибиральницею, з 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р. прибиральницею, з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р. секретарем-машиністкою, з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р. продавцем, з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р. продавцем, з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р. продавцем, з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р. двірником, з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р. двірником, з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р. головним бухгалтером.
Суд першої інстанції вважав, що виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки щодо спірних періодів не є такими, що виключають можливість їх зарахування до страхового стажу позивача, адже відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки, а вказує на окремі, незначні недоліки під час заповнення трудової книжки.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що не всі періоди роботи, на зарахуванні яких наполягає позивач, можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки позивач просить зарахувати, зокрема, період з 08.10.1986 р. по 01.12.1998 р.
Проте суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають зарахуванню періоди з: 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р., з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р., з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р., з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р., з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р., з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р., з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р., з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р., оскільки вказане підтверджується трудовою книжкою, інші заявлені позивачем періоди відсутні у трудовій книжці або не підтверджені відповідними записами, а тому не підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Оскільки обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення та виплату пенсії.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28 листопада 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04 грудня 2024 року № 045650020899 відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня повна дата народження та відсутня дата заповнення трудової книжки на титульній сторінці. Крім того, не враховано навчання відповідно до диплому № 364 від 15.11.1993, оскільки виправлено прізвище.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 містить записи про роботу позивача з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р. телеграфістом, з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р. лаборантом, з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р. секретарем-машиністкою, з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р. нянею, з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р. прибиральницею, з 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р. прибиральницею, з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р. секретарем-машиністкою, з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р. продавцем, з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р. продавцем, з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р. продавцем, з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р. двірником, з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р. двірником, з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р. головним бухгалтером.
Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності через порушення порядку ведення трудової книжки та, відповідно, правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відтак, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду та протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.
Доводи апелянта зводяться до тверджень про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу та спростовані приведеними висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року в справі № 160/4857/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року в справі № 160/4857/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 серпня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко