06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2332/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) в справі № 160/2332/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нерозгляді заяви від 09 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком та у неприйнятті рішення за зазначеною заявою;
зобов'язання призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 pоки, з дня звернення із заявою 09 жовтня 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 09 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком та у неприйнятті рішення за зазначеною заявою.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 p.p., з дня звернення із заявою 09 жовтня 2024 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що позивачу призначена пенсія за віком у 2017 році, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 11.12.2012 року та отримувала пенсію за віком, що було призначено, відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
09.10.2024 року позивач звернулась із заявою щодо переходу на інший вид пенсії - на пенсію за віком, та застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки.
Листом від 05.11.2024 року № 59571-43789/К-01/8-0400/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України № 1058 і що перерахунку пенсії у разі досягнення 60 річного віку Законом № 1058 не передбачено.
Врахувавши, що первинно позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше 15 листопада 2023 року після досягнення віку 60 років, суд першої інстанції вважав, що застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV є безпідставним, тому дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок, що слугував підставою для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 грудня 2012 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач 09 жовтня 2024 року звернулась до ГУ ПФУ із заявою щодо переходу на інший вид пенсії - на пенсію за віком та застосування при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки.
Листом від 05 листопада 2024 року № 59571-43789/К-01/8-0400/24 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України № 1058 і що перерахунку пенсії у разі досягнення 60 річного віку Законом № 1058 не передбачено.
Відповідно до розпорядження від 02 листопада 2017 року (а.с. 38) позивачу проведено перерахунок пенсії через перехід з виду на вид з 27 жовтня 2017 року, при цьому вказано вид пенсії - пенсія за віком.
При обчисленні розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 7405,03 грн.
Спірним в цій справі є питання обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За положеннями статті 10 Закону№ 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + … + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто при визначенні розміру пенсії за віком враховується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії, передбачений саме Законом № 1058-ІV, має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої саме Законом № 1058-ІV.
Як вказано вище, позивачу первинно у 2012 році призначена пенсія за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.».
Частиною першою статті 27 Закону № 1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відтак, при визначенні розміру пенсії за вислугу років з 11 жовтня 2017 року для обчислення заробітної плати враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, на час первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років у 2012 році у законодавстві була відсутня норма, яка передбачала, що обчислення розміру пенсії за вислугу років здійснюється за правилами статті 27 Закону № 1058-ІV.
Станом на час первинного призначення позивачу пенсії (2012 рік) визначення розміру пенсії за вислугу років здійснювалось відповідно до статті 53 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.
Тобто під час первинного призначення пенсії не враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Приписами частини третьої статті 45 Закону 1058-IV чітко встановлено, що саме при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV установлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, при цьому при такому переведенні показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Як вище встановлено судом, розпорядженням від 02 листопада 2017 року позивачу призначено пенсію за віком, тоді як позивач не зверталась до відповідача з питання призначення їй пенсії за віком у 2017 році, доказів протилежного відповідачем не надано.
При цьому суд зауважує, що у розпорядженні від 02 листопада 2016 року вказано, що пенсію за віком призначено «відповідно до ЗДПС (реформа)».
Враховуючи положення статей 10, 45 Закону №1058-ІV, у відповідача були відсутні підстави без волевиявлення позивача для призначення їй пенсії за віком у 2017 році, таке волевиявлення мало місце у 2024 році, коли позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком (09 жовтня 2024 року).
Відтак, саме з 09 жовтня 2024 року у відповідача виникли підстави для призначення позивачу пенсії за віком, тобто саме з 09 жовтня 2024 року позивачу має бути призначено інший вид пенсії за іншим законом (вперше призначена пенсія за вислугу років за Законом № 1788-ХІІ, а у 2024 році позивачу має бути призначена пенсія за віком за Законом №1058-ІV), тобто в цьому випадку не йде мова про переведення позивача на інший вид пенсії за Законом №1058-ІV, позивачу має призначено новий вид пенсії за іншим законом, тому при призначенні іншого виду пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021-2023 роки.
Доводи апелянта, за якими він просить скасувати рішення суду першої інстанції, спростовані приведеними висновками суду.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивача без застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року в справі № 160/2332/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року в справі № 160/2332/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 серпня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов