06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1310/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року (суддя Пасічник Ю.П.) в справі № 340/1310/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Винницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Винницькій області (далі - ГУ ПФУ у Винницькій області), про:
визнання протиправним та скасування рішення від 18 грудня 2024 року №023830030519 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 08 серпня 1983 року по 09 червня 1996 року та з 03 вересня 1996 року по 06 серпня 2001 року відповідно до відомостей трудової книжки.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.12.2024 №023830030519 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що страховий стаж позивача становить 10 років 05 місяців 16 днів, страховий стаж для визначення права на пенсію за віком з урахуванням положень пункту 3-1 Закону складає 14 років 10 місяців 07 днів.
За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою (серії НОМЕР_1 ): з 08 серпня 1983 року по 09 серпня 1996 року, оскільки відсутнє перейменування до печатки, якою завірено запис про звільнення (Відкрите акціонерне товариство «Київський верстатобудівний концерн» (АТ «Веркон»)), повна інформація про реорганізацію (перейменування) відсутня; з 03 вересня 1996 року по 06 серпня 2001 року, так як відсутні номери протоколів, на підставі яких внесено записи про прийняття та звільнення з роботи, також відсутні індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, права на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 з урахуванням наявних документів у позивача відсутнє, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Крім того, вважає, що оскільки ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, тому вимога про стягнення судових витрат з Головного управління є безпідставною.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2024 позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, відповідачем.
Рішенням від 18.12.2024 №023830030519 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому за результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ):
- з 08.08.1983 по 09.08.1996, оскільки відсутнє перейменування до печатки якою завірено запис про звільнення (Відкрите Акціонерне товариство Київський верстатобудівний концерн АТ "Веркон"), повна інформація про реорганізацію (перейменування) - відсутня;
- з 03.09.1996 по 06.08.2001, так як відсутні номери протоколів на підставі яких внесено записи про прийняття та звільнення з роботи, також відсутні індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд першої інстанції вважав, що виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) щодо спірних періодів не є такими, що виключають можливість їх зарахування до страхового стажу позивача, адже відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки, а вказує на окремі, незначні недоліки під час заповнення трудової книжки.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а, отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів її роботи.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення відповідача від 18.12.2024 №023830030519, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити
Належним способом захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вважав зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 вересня 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 18 грудня 2024 року №023830030519 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 10 років 05 місяців 16 днів, страховий стаж для визначення права на пенсію за віком з урахуванням положень пункту 3-1 Закону складає 14 років 10 місяців 07 днів.
За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою (серії НОМЕР_1 ): з 08 серпня 1983 року по 09 серпня 1996 року, оскільки відсутнє перейменування до печатки, якою завірено запис про звільнення (Відкрите акціонерне товариство «Київський верстатобудівний концерн» (АТ «Веркон»)), повна інформація про реорганізацію (перейменування) відсутня; з 03 вересня 1996 року по 06 серпня 2001 року, так як відсутні номери протоколів, на підставі яких внесено записи про прийняття та звільнення з роботи, також відсутні індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності через порушення порядку ведення трудової книжки та відсутності відомостей про сплату страхових внесків, й, відповідно, правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Стосовно такої підстави для відмови у зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу, як відсутність в індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5) інформації про нарахований дохід та сплачені внески за цей період, суд зазначає наступне.
Статтею 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відтак, обов'язок зі сплати страхових внесків покладається на роботодавця (страхувальника), саме страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже несплата роботодавцем (страхувальником) страхових внесків не може бути підставою для неврахування отриманого особою доходу (заробітної плати).
Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії у належному розмірі.
Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивач як громадянин України за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Відтак, судом першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.
Доводи апелянта зводяться до тверджень про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу та спростовані приведеними висновками суду.
Аргумент апелянта про протиправність стягнення судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд відхиляє як необґрунтований, адже абзацом першим частини першої статті 139 КАС України чітко встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року в справі № 340/1310/25 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року в справі № 340/1310/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Винницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 серпня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов