05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/29690/24
Суддя І інстанції - Боженко Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року частково задоволено заяву Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 10000,00 грн.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням контролюючий орган подав на нього апеляційну скаргу в якій просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що позивачем не надано до суду достатніх доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, відповідно до вимог ст. 134 КАС України. Крім того висновки судово-економічної експертизи не є інформативними для справи, тому що вся інформація стосовно фактичних обставин справи, їх документального і нормативного обґрунтування в повному обсязі міститься в матеріалах справи, оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення суд може надати без висновку експерта.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ПНВП «Атон» не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважав розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації у розмірі 8000 грн. 00 коп. та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 10000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктами 1,3 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.
У ситуації, що розглядається, адвокат Діордієв Олексій Сергійович виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи на підставі договору № 17/07 від 01.08.2024 року про надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правової допомоги від 01.08.2024 року №17/07 (далі - Договір);
2) Додаток №1 до Договору (далі - Додаток);
3) Розрахунок вартості послуг від 21.01.2025 року за Договором (далі - Розрахунок);
4) Акт прийому-передачі наданих послуг від 21.01.2025 року за Договором (далі - Акт);
5) Платіжна інструкція від 23.01.2025 року №1983 (далі - Квитанція);
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги щодо оскарження в т.ч. двох ППР, які оскаржені в даній справі.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зменшуючи розмір витрат на правову допомогу що підлягають відшкодуванню суд першої вірно виходив з того , що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на штучне виокремлення наданих послуг, оскільки послуги з аналізу документів, дослідження судової практики та написання позовної заяви змістовно стосуються однієї і тієї ж послуги зі складання позовної заяви. Це ж підтверджується і змістом Додатку, яким погоджено інший виклад послуг, однак змістовно йдеться про ті ж дії.
Також судом першої інстанції враховано, що згідно Додатку вартість оскарження 3 ППР на рівні 40000,00 грн з витратами часу 20 годин. В подальшому одне з цих ППР скасовано в адміністративному порядку, однак в підсумку згідно Розрахунку витрати склали ці ж 40000,00 грн з витратами часу 20 годин. В той же час в рамках судового розгляду оскаржувались лише 2 з 3 ППР в частині, щодо яких Додатком первинно визначено відповідну вартість послуг. Судом враховано , що вв позасудовому порядку, в межах адміністративного оскарження скасовано одне ППР, щодо якого в Додатку існувала домовленість з його оскарження до суду, що впливало на вартість погоджених послуг, а тому ці витрати не підлягають розподілу за результатами судового розгляду. Також врахована ціна позову, яка складає 321797,75 грн.
Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок та надані заперечення на нього, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат на правову допомогу , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо часткового задоволення витрат на правову допомогу, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката при наданні професійної правничої допомоги у даній справі 8000 грн.
Колегія суддів також зазначає, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті «кожен має право на правову допомогу» поняття «кожен» охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.
Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
У статті 16 КАС України закріплено право кожного учасника мати право користуватися правничою допомогою.
Обмеження гарантованих конституційних прав не допускається, отже доводи відповідача про те, що позивач мав самостійно представляти свої інтереси без залучення адвоката, не можуть братися до уваги і бути підставою для відмови у задоволенні заяви про компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо часткового відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи у сумі 10000 грн., колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для такого відшкодування.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Положення ч. 6-7 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість зменшення розміру таких витрат.
На підтвердження витрат на проведення експертизи допомогу до суду надано:
1) заяву на проведення експертизи від 25.12.2024 року;
2) договір на проведення економічної експертизи від 30.12.2024 року;
3) рахунок від 30.12.2024 року №3012/02;
4) платіжна інструкція від 10.01.2025 року №1918;
5) висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи від 11.02.2025 року №388 (далі - Висновок).
Так позивач звернувся до експерта з проханням провести економічну експертизу з наступного питання:
«Чи підтверджуються документально висновки Акта документальної планової виїзної перевірки ПНВП «АТОН» №1824/04-36-07-02/30228846 від 02.07.2024 року в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за податкові періоди січень 2017 року - березень 2024 року на суму 218082,00 грн?».
В заяві наявне прохання провести судову експертизу для подання висновку в рамках наявної адміністративної справи.
Договором погоджено проведення економічної експертизи за заявою позивача від 25.12.2024 року, а також визначено вартість експертизи: 24000,00 грн, яка сплачується на підставі рахунку.
Згідно з рахунку експерт виставив позивачу до оплати 24000,00 грн за проведення економічної експертизи відповідно до договору від 30.12.2024 року.
Платіжною інструкцією від 10.01.2025 року позивач сплатив по рахунку від 30.12.2024 року №3012/02 24000,00 грн.
Висновок подано до суду як доказ представником позивача 24.02.2025 року. У висновку наявне зазначення експерта про його обізнаність про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок підготовлений спеціально для подання до даної адміністративної справи (перші два абзаци другої сторінки висновку).
Отже висновок експерта замовлений та складений в ході судового розгляду, а не до початку розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22 сформовано наступні правові висновки:
- відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
- відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Зміст вказаного висновку свідчить, що можливим є відшкодування витрат на проведення експертизи і якщо суд не врахував відповідний висновок експерта (таке врахування вказано як особливу необхідність відшкодування, а не як обов'язкову умову, тобто - можливий варіант поведінки відшкодування і без врахування). При цьому обов'язково застосовується п. 1 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого пов'язаність витрат є умовою для їх відшкодування.
Також за змістом позиції Верховного Суду відшкодовуються витрати сторони на залучення експерта з власної ініціативи, призначеної як до подання позову, так і в ході судового розгляду.
Висновок експерта в даній справі був врахований судом під час ухвалення рішення по суті, отже витрати на проведення експертизи були пов'язані з розглядом даної справи, адже експертиза замовлена безпосередньо щодо суті спору у даній справі, а її висновки змістовно релевантні та узгоджуються з предметом спору.
Судом першої інстанції також враховано, що висновок експерта не був визначальним доказом у справі, його зміст не охоплює значну частину питань, виходячи з яких прийнято рішення суду, а його вартість не є співмірною суті спору та предмету експертного дослідження в повній мірі, а тому дійшов до правомірного висновку про зменшення цих витрат до 10000 грн.
Окрім іншого судом першої інстанції вірно зауважено, що проведене дослідження потребувало експертних знань, застосування яких вбачається з наданого висновку. Окрім цього, належність певних обставин до предмету доказування у справі (чи є обґрунтованими та підтверджуються висновки акту перевірки) не впливає на можливість застосування експертних знань при з'ясуванні відповідних питань в ході експертного дослідження. Також в ході судового розгляду з'ясуванню підлягали обставини обґрунтованості висновків перевірки в цілому, а не лише документально. Тобто, такі висновки могли бути документально підтверджені, однак зроблені з урахуванням методологічних помилок (що в т.ч. і мало місце в даній справі).
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 8000 грн., та витрати пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 10000 грн. При цьому доводи апеляційної скарги з приводу ненадання доказів на підтвердження наданих послуг не відповідають дійсним обставинам справ, при тому, що судом першої інстанції критерії обґрунтованості та доцільності при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу були враховані.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції.
Враховуючи викладене підстави для скасування додаткового судового рішення відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 06 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова