05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/138/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (суддя Артоуз О.О.) у справі № 280/138/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не призначення пенсії в разі втрати годувальника позивачки згідно Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- скасувати рішення № 923040199651 від 12.07.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити, нарахувати та виплатити пенсію в разі втрати годувальника позивачки згідно Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу" починаючи з 05.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 10.09.2014 перебуває на обліку у пенсійному органі як отримувач пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про державну службу». 05 липня 2024 року після смерті ОСОБА_2 , позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника, проте, рішенням від 12.07.2024 №923040199651 позивачці було повідомлено про протиправну відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника позивачки відповідно Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, у зв'язку з тим, що розмір пенсії зменшиться з 3773,74 грн. і становитиме 3641,37 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не призначення пенсії в разі втрати годувальника позивачки згідно Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- скасовано рішення № 923040199651 від 12.07.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачці пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу" починаючи з 05.07.2024.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону № 3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Суд врахував, що оскільки ОСОБА_2 мав право на пенсію на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, то позивачка мала право на отримання пенсії по втраті годувальника.
Суд встановив, що навіть 50 % від пенсії ОСОБА_2 становить 5 940,23 грн., що більше розміру пенсії позивачки.
Таким чином, суд відхилив доводи відповідачів про зменшення розміру пенсії позивачки після переходу на пенсію по втраті годувальника.
Відтак, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірне рішення є правомірним, адже відсутнє право позивачки на перехід на пенсію згідно Закону №889 «Про державну службу», а згідно з Законом №1058 розмір пенсії зменшується з 3773,74 грн. до 3641,37 грн. Звертає увагу, що такого виду і умов пенсійного забезпечення, як призначення пенсії державного службовця по втраті годувальника, після набрання чинності Законом №889, не передбачено. Вважає, що зобов'язання судом першої інстанції призначити позивачці пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону №3723 є втручанням в дискреційні повноваження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка з 10.09.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідності до матеріалів пенсійної справи позивачки, станом на 14.03.2024 розмір пенсії позивачки з надбавками становив 3 773,74 грн.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 08.09.1984 серії НОМЕР_1 , виданого Відділом РАЦС Виконкому м. Запоріжжя, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 08.09.1984 укладено шлюб.
ОСОБА_2 , з 01.01.2018 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Згідно матеріалів пенсійної справи станом на 01.03.2024 розмір пенсії ОСОБА_2 з надбавками становив 11 880,45 грн
У відповідності до свідоцтва про смерть від 18.05.2024 серії НОМЕР_2 , виданого Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 липня 2024 року позивачка звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.07.2024 № 923040199651 відмовлено позивачці у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про державну службу», так як відсутнє право на перехід згідно Закону України № 889 “Про державну службу», а згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії зменшується з 3773,74 грн. і становитиме 3641,37 грн.
Позивачка, вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 N889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N889-VIII
Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII передбачено, що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачка з 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 08.09.1984 серії НОМЕР_1 , виданого Відділом РАЦС Виконкому м. Запоріжжя, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 08.09.1984 укладено шлюб.
Разом з тим, ОСОБА_2 з 01.01.2018 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Таким чином, як встановлено колегією суддів, позивачка на момент звернення з заявою до пенсійного органу була членом сім'ї померлого годувальника та відповідала вимогам, що вищезазначені статтею 37 Закону № 3723-XII.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на спірні правовідносини, дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону N 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 31.05.2021 у справі № 569/10026/16-а.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки ОСОБА_2 мав право на пенсію на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, позивачка також має право на отримання пенсії по втраті годувальника. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Також, як вірно встановив суд першої інстанції, навіть 50 % від пенсії ОСОБА_2 становлять більший розмір, ніж розмір пенсії позивачки.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи пенсійного органу про зменшення розміру пенсії позивачки після переходу на пенсію по втраті годувальника.
З цих підстав, колегія суддів вважає, що спірне рішення пенсійного органу від 12.07.2024 № 923040199651 є протиправним та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд відхиляє аргументи про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу шляхом зобов'язання призначити пенсію позивачці, адже такі повноваження пенсійним органом вже реалізовано самостійно шляхом прийняття оскаржуваного рішення, яке було предметом судового контролю у межах цієї справи.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 280/138/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 05.08.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров