05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19914/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (суддя О.В. Маковська) у справі № 160/19914/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №046950004118 від 18.04.2024 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу, який надає право виходу на пенсію, періоду служби в армії з 23.04.1982 по 03.05.1984, періоду навчання слухачем підготовчого відділення Індустріального інституту ім. Арсенічева з 28.06.1984 по 26.07.1984, періоду роботи з 22.06.1989 по 28.08.1989, періоду роботи з 08.04.1993 по 15.08.1998, періоду роботи з 30.09.2004 по 21.04.2005, всього 08 років 02 місяців 14 днів, які разом зі страховим стажем 25 років 00 місяців 24 днів, які визнає Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у оскаржуваному рішенні, складають 33 років 03 місяця 08 днів, що дає право позивачу вийти на пенсію;
- зобов'язати відповідачів зарахувати ці періоди до страхового стажу та призначити пенсію за віком згідно заяви про призначення пенсії від 11.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу №046950004118 від 18.04.2024 є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.04.2024 №046950004118 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.06.1989 по 28.08.1989, з 08.04.1993 по 15.08.1998 та з 30.09.2004 по 21.04.2005 та призначити пенсію за віком відповідно до заяви від 11.04.2024.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що певні недоліки у заповненні трудової книжки
позивача, не позбавляють останнього права на отримання гарантованих пенсійних виплат, а відповідач, в разі наявності сумнівів в тих чи інших документах, не позбавлений права перевірити інформацію, яка у них зазначена, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.
Суд встановив, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача з 22.06.1989 по 28.08.1989 та з 08.04.1993 по 15.08.1998 відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 30.09.2004 по 21.04.2005 суд зауважив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Суд врахував, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності.
Таким чином, суд дійшов висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи позивача до страхового стажу та призначити пенсію за віком.
Відтак, суд вказав, що позов слід задовольнити частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу періоди з 22.06.1989 по 28.08.1989 та з 08.04.1993 по 15.08.1998 через недоліки у заповненні трудової книжки. Звертає увагу, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків є підставою для неврахування періоду до страхового стажу. Вважає, що ним правильно обчислено страховий стаж позивача, який складає 25 років 00 місяці 24 дні, а отже спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Тернопільській області.
За результатами розгляду заяви, ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення від 18.04.2024 №046950004118 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.
Страховий стаж особи становить 25 років 00 місяців 24 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано:
слухач курсів з 28.06.1984 по 26.07.1984;
період роботи з 22.06.1989 по 28.08.1989, оскільки відсутні номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи;
період роботи з 08.04.1993 по 15.08.1998, оскільки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства;
період здійснення підприємницької діяльності з 27.11.1997 по 31.12.1999, з 01.04.2000 по 30.09.2000, з 01.01.2001 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по130.06.2002, з 01.04.2003 по 30.06.2003, оскільки відсутня довідка з фіскальної служби про обраний спосіб оподаткування за період здійснення діяльності як фізична особа-підприємець та відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; період роботи з 30.09.2004 по 21.04.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу- 30 років.
Позивач не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято спірне рішення від 18.04.2024 №046950004118 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Згідно змісту спірного рішення пенсійним органом до страхового стажу позивача не враховано зокрема: період роботи з 22.06.1989 по 28.08.1989, оскільки відсутні номери та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи; період роботи з 08.04.1993 по 15.08.1998, оскільки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства; період роботи з 30.09.2004 по 21.04.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані.
Апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить відомості та підтверджує періоди роботи позивача з 22.06.1989 по 28.08.1989, з 08.04.1993 по 15.08.1998 та з 30.09.2004 по 21.04.2005.
Колегія суддів звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Апеляційний суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Відтак, оскільки трудова книжка позивача містить відомості про періоди роботи позивача з 22.06.1989 по 28.08.1989, з 08.04.1993 по 15.08.1998 та з 30.09.2004 по 21.04.2005, які недостовірними або неточними не визнані, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 22.06.1989 по 28.08.1989, з 08.04.1993 по 15.08.1998 та з 30.09.2004 по 21.04.2005. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення пенсійного органу від 18.04.2024 №046950004118 є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 160/19914/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05.08.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров