06 серпня 2025 р.Справа № 480/8363/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши клопотання за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 480/8363/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролевецька Репродуктивна Аграрна Ініціатива»
до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролевецька Репродуктивна Аграрна Ініціатива» до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
До Другого апеляційного адміністративного суду за допомогою поштового зв'язку направлено апеляційну скаргу 17.07.25 від Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.25 року по справі № 480/8363/24, судом зареєстровано апеляційну скаргу - 04.08.25. Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, а саме - пропущено тридятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст оскаржуваного рішення отримано Державною податковою службою України 19.05.25 о 18:24.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на подання апеляційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За приписами ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
16 червня 2025 року Державною податковою службою України подано вперше апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.25 року по справі № 480/8363/24, тобто в межах строків, передбачених ст. 295 КАС України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.25 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Надано строк для усунення недоліків.
Водночас, не маючи можливості усунути вказані недоліки у визначений судом строк, очікуючи на фінансування витрат на оплату судового збору, апелянтом подано клопотання про продовження строку виконання ухвали суду, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.25 у задоволенні клопотання відмовлено. Зазначеною ухвалою одночасно апеляційну скаргу Державної податкової служби України повернуто апелянту.
Державна податкова служба України повідомляє, що на даний час не має можливості сплатити судовоий збір, за подання апеляційної скарги по даній справі, оскільки на території України діє воєнний стан, а залишок коштів на рахунку КЕКВ 2800 не достатній.
Проте, Державна податкова служба України очікує на одержання фінансування витрат на оплату судового збору, з яких і буде сплачено судовий збір по даній справі.
В клопотанні апелянт зазначає, що Державна податкова служба України під час повторного подання апеляційної скарги діє в межах розумних строків і без зайвих зволікань.
Колегія суддів зазначає, що вперше подану Державною податковою службою України апеляційну скаргу залишено без руху ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.25 у зв'язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням надано апелянту десятидений строк для усунення недоліків.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.25 у зв'язку з не поданням документу про сплату судового збору в установлений строк повернув Державній податковій службі України вперше подану апеляційну скаргу.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.25 отримано Державною податковою службою України 15.07.25 о 01:48.
Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 17.07.25, при цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі №820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/26113/15.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду відповідачем не зазначено.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правових позицій Верховного Суду з цього приводу, сформулював правові випадки коли процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено. Зокрема, це можливо у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Суд зазначає, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху та подальше повернення апеляційної скарги мало місце у зв'язку з несплатою відповідачем судового збору за подання вперше апеляційної скарги. На момент повторного подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору не надано.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вказані скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Державної податкової служби України.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.25 по справі №480/8363/24 із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними.
Керуючись ст.ст. 295, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бегунц А.О.
Судді Русанова В.Б. Калиновський В.А.