05 серпня 2025 р.Справа № 520/8635/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) по справі № 520/8635/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 01.01.2020 по 26.06.2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вищевказаної постанови;
- зобов'язати Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба провести перерахунок позивача грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 : за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 2940,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 630,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, із розмірів посадового окладу 2940,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 630,00 грн. на місяць визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 06.09.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 грошового забезпечення (основних та додаткових видів), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністру України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
Зобов'язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 грошового забезпечення (основних та додаткових видів), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністру України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У травні 2025 р. ОСОБА_1 подав суду заяву в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив зобов'язати Харківський національний університет повітряних сил ім. І. Кожедуба подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 520/8635/24.
В обґрунтування заяви вказав, що відповідачем тривалий час не виконується судове рішення в частині виплати перерахованого грошового забезпечення, вчинення державним виконавцем виконавчих дій також не призвело до повного його виконання. Зазначені підстави, на думку заявника, є беззаперечними обставинами для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 520/8635/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне встановлення обставин справи, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки обставинам тривалого невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати перерахованого грошового забезпечення, тоді як в силу Конституції України та ст. 371 КАС України судове рішення має бути виконано негайно.
Вважає, що невиплата боржником належного грошового забезпечення через відсутність цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення та не є поважною підставою для його невиконання.
Зауважує, що суд першої інстанції не взяв до уваги зміни в редакції ст. 382 КАС України та доповнення КАС України статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, від 06.08.2019 у справі № 160/3586/19, ухвалах від 03.03.2025 у справі 160/5259/20, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19.
Харківський національний університет повітряних сил ім. І. Кожедуба (далі - відповідач) надав письмові пояснення, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на час подання заяви про встановлення судового контролю, судове рішення по справі № 520/8635/24 перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, відсутні підстави вважати, що рішення суду у даній справі не буде виконано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі № 520/8635/24 зобов'язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 грошового забезпечення (основних та додаткових видів), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністру України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. від 01.10.2024 у ВП № 76166124 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 520/8635/24, виданого Харківським окружним адміністративним судом 18.09.2024.
12.11.2024 та 29.01.2025 державним виконавцем винесено вимоги із зобов'язанням боржника повідомити про поважні причини невиконання судового рішення, зазначити які заходи вжиті Харківським Національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба для виконання рішення або надати документи в підтвердження виконання рішення суду.
У лютому 2025 р. Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба повідомлено державного виконавця, що фінансово-економічною службою Університету здійснені усі необхідні заходи щодо отримання від фінансово-економічного управління Командування Повітряних Сил ЗС України дозволу на виконання вищевказаного рішення суду, як того вимагає Алгоритм дій стосовно отримання письмової згоди не оскаржувати судове рішення щодо виплат за загальним фондом КЕКВ 2800 (в тому числі виплат вказаних у вищезазначеному рішенні суду), а також у грудні 2024 року направлено заявку від 09.01.2025 на фінансування, проте на дату відповіді грошові кошти на рахунок Університету, у Державній Казначейській службі України, не надходили. Таким чином, як тільки надійдуть бюджетні асигнування на відповідний рахунок Університету, одразу грошові кошти будуть виплачені на банківські реквізити позивача.
18.03.2025 державним виконавцем направлено боржнику вимогу із зобов'язанням повідомити коли востаннє складалась заява-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/8635/24 відносно ОСОБА_1 .
Відомостей щодо закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, на час звернення позивача до суду з цією заявою, виконавчий лист № 520/8635/24 перебуває на виконанні державної виконавчої служби та державним виконавцем вчиняються виконавчі дії з виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі № 520/8635/24 .
Тобто позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Щодо доводів скаржника про не врахування судом першої інстанції тривалого невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати перерахованого грошового забезпечення.
Так, позивач як в суді першої, так і апеляційної інстанції вказував, що відповідач не виконує судове рішення у справі № 520/8635/24 в частині виплати перерахованого грошового забезпечення, як наслідок наявні підстави для встановлення судового контролю.
З цього приводу, колегія суддів зауважує, що ст. 382 КАС України передбачений вичерпний перелік справ, у яких суд в обов'язковому порядку зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. У зазначеному переліку відсутні справи з приводу перерахунку та виплати грошового забезпечення.
Як наслідок, в спірному випадку, суд першої інстанції правильно врахував, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, колегія суддів зауважує, що закон не встановлює, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено такий обов'язок.
Однак, за змістом норм ст. 129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України та ст. 13 Закону №1402-VIII щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі № 340/962/19.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення від 14.06.2024 перебуває на примусовому виконанні з 01.10.2024, державним виконавцем вчиняються дії щодо його виконання, проте ОСОБА_1 не наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених статтею 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження.
Враховуючи відсутність обставин, які б підтверджували, що рішення суду не буде виконано відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції змін в редакції ст. 382 КАС України та доповнення КАС України статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом першої інстанції розглянуто заяву позивача із застосуванням ст. 382 КАС України в чинній редакції, в свою чергу статті 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України стосуються порядку розгляду такої заяви, а також звіту, у випадку встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення. Отже, відсутність посилань у спірній ухвалі на вказані вище статті Кодексу не свідчать про порушення судом норм процесуального права.
Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19 колегія суддів зазначає, що судове рішення постановлене у цій справі не суперечить висновкам Верховного Суду наведеним у вказаній позивачем постанові.
Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 160/3586/19 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними справі, що розглядається. У справі № 160/3586/19 судом вирішувався спір по суті, тоді як у справі, що розглядається спірним є питання встановлення судового контролю за виконанням вже прийнятого судового рішення.
Посилання апелянта на ухвали Верховного Суду від 03.05.2025 у справі 160/5259/20, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19 колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі № 520/8635/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський