справа№380/22719/24
06 серпня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу № 380/22719/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 25.10.2024 №32235/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Акту від 01.10.2024 податковим органом під час проведення камеральної перевірки позивача надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку третьої груп на спрощеній системі. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених ст. 75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.
Податковий орган під час проведення камеральної перевірки, з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Інформація, яка зібрана податковим органом відносно позивача поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.
Крім цього, в спірному рішенні від 25.10.2025, датою виключення з реєстру платників єдиного податку є 01.10.2024, що суперечить вимогам ПК України, про те, що анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що камеральною перевіркою встановлено, що в ФОП ОСОБА_1 наявні види діяльності, які відповідають класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
За результатами камеральної перевірки складено акт від 01.10.2024 № 40964/13-01-24-11/3208312995 щодо неможливості застосування спрощеної системи оподаткування, у яких основний вид діяльності відповідає класу 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» та класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», який надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На підставі акту камеральної перевірки від 01.10.2024 № 40964/13-01-24-11/3208312995 та висновку засідання постійно діючої комісії з розгляду спірних питань, прийнято рішення від 25.10.2024 № 32235/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 .
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 11.11.2024 було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 30.12.2024 в задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 24.12.2024 року відмовлено.
Ухвалою від 10.02.2025 в задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 06.02.2025 року відмовлено.
Судом встановлені наступні обставини:
01.10.2024 Головним управління ДПС у Львівській області складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи № 40964/13-01-24-11/ НОМЕР_1 , в якому зазначено:
«на підставі п.299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі Кодекс) проведено перевірку щодо порушення умов застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування:
Перевіркою встановлено, що платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме:
абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаціно-правових форм господарювання):
61.90 - Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
25.10.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 34564/6/13-01-24-11 ОСОБА_1 , в якому зазначено:
«Підстава:
Акт про результати камеральної перевірки від 01.10.2024 № 40964/13-01-24-11/ НОМЕР_1
Встановлено:
Наявність у фізичної особи - підприємця видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями).
Відповідно до переліку видів господарської діяльності згідно з реєстру платників єдиного податку у фізичної особи - підприємця зазначено КВЕД 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку, 61.10 - діяльність у сфері проводового електрозв'язку.
Що підтверджено заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 29.12.2021 №9399086148
Керуючись п. 299.10 та п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадках, визначених п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та є підставою для виключення з реєстру платника єдиного податку.
Датою виключення з реєстру платника єдиного податку є 01 жовтня 2024 року».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 75.1. ст. 75 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно із п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 442 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Згідно із п. 76.1. ст. 76 цього ж Кодексу, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно із п. 76.2. ст. 76 цього ж Кодексу, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього ж Кодексу.
Згідно із п.п. 5 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 цього ж Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Згідно із п. 299.11. ст. 299 цього ж Кодексу, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд зазначає наступне:
Податковим органом прийнято спірне рішення за наслідками проведення камеральної перевірки позивача та надано оцінку питанню правомірності перебування позивача, як платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі. Відповідно предмет згаданої камеральної перевірки не відповідає змісту та вимогам ст. 75 ПК України.
Суд зазначає, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку саме за результатом проведення камеральної перевірки.
Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
ПК України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання). Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 у справі №320/1040/19.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Таким чином, позовні вимоги в частині - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 25.10.2024 №32235/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , підлягають задоволенню, оскільки таке рішення прийняте відповідачем з порушенням процедури його прийняття, що є самостійною підставою для його скасування.
Щодо позовних вимог - зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем не зазначено повноваження відповідача, передбачені законодавством, на поновлення реєстрації як платника єдиного податку та включення до реєстру платників єдиного податку.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач позовну вимогу - зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача, як платника єдиного податку третьої групи та включити його до реєстру платників єдиного податку, не обґрунтував жодними належними та допустимими доказами і нормами ПК України.
Згідно із п. 299.8. ст. 299 ПК України (в редакції на час вирішення справи), у разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1-5 пункту 299.7 цієї статті, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви.
Доказів подання позивачем відповідної заяви щодо ставки єдиного податку та групи платника податку (п.п. 5 п. 299.7. ст. 299 ПК України), позивачем не надано.
В ці частині суд також зазначає.
Задоволення судом позовної вимоги має відбуватись з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту.
У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33).
Таким чином, спірне зобов'язання вчинити певні діє, не буде відповідати критеріям ефективності, оскільки по суті таке судове рішення не захистить/не відновить порушене/оспорюване право/інтерес позивача, оскільки таке судове рішення неможливо виконати по суті, відтак в цій частині, в наслідок помилки в обраному способі захисту, позов задоволенню не підлягає з підстав зазначених судом.
Також, суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом частково враховуються аргументи позивача та частково не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 1000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) від 25.10.2024 №32235/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 06.08.2025.
Суддя Гавдик З.В.