справа№380/3014/25
06 серпня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «!Фест Кофі Мішн» (79024, Львівська обл., м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 24-26) до Львівської митниці (79007, Львівська обл. м. Львів. вул. Тадеуша Костюшка буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «!Фест Кофі Мішн» звернулося до Львівського окружного адміністративного із адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000071.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларацій, 24 січня 2025 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025, згідно якого митний орган визначив митну вартість товару із застосуванням методу: 2) другорядний, ґ) резервний. Також, Львівською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000071. В даній картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД (тобто з урахуванням наявності рішення про коригування митної вартості № UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025). Вважає такі рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України щодо порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У зв'язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 24.01.2025 № 25UA209140001689U8 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
- Контрактом № ETH-2024-14 від 09.08.2024 (далі - Контракт) визначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот - 08-24-74; сорт - не зазначено, якість -Anaerobic Q-coffee Guji G4 Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури № 64 від 28.11.2024 імпортовано товар «Arabica green coffee № guji G4». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі сертифікат якості, зазначений документ до митного оформлення не надано;
- Відповідно до умов Контракту п.14 обов'язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;
- Відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Однак графа наданої CMR не містить жодних відміток відправника;
- Декларантом надано заявку на перевезення № LG2432ST від 15.01.2025 та № LG2432ST від 07.01.2025 на морський фрахт. Вартість послуг у згаданих документах зазначена у іноземній валюті. Відсутні відомості щодо курсу перерахунку, отже, здійснити перевірку правильності розрахунку вартості складових перевезення не можливо.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 24.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Судом встановлені наступні обставини:
24.01.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400016/2, в якому зазначено:
« 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості
Згідно ч.1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено:
- контрактом № ETH-2024-14 від 09.08.2024 (далі -Контракт) визначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024, Лот - 08-24-74; сорт - не зазначено, якість -Anaerobic Q-coffee Guji G4 Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури № 64 від 28.11.2024 імпортовано товар «Arabica green coffee № guji G4». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі сертифікат якості, зазначений документ до митного оформлення не надано;
- відповідно до умов Контракту п.14 обов'язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;
- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 №57- V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника.
- декларантом надано заявку на перевезення №LG2432ST від 15.01.2025 та № LG2432ST від 07.01.2025 на морський фрахт. Вартість послуг у згаданих документах зазначена у іноземній валюті. Відсутні відомості щодо курсу перерахунку, отже, здійснити перевірку правильності розрахунку вартості складових перевезення , не можливо.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме:
Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи :
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.
На вимогу декларантом додатково надано:
платіжні інструкції, комерційну пропозицію, копію експортної декларації (Т1 та ех), лист-роз'яснення , висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені;).Інших документів на вимогу не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за самостійно обраним декларантом методом/Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № 209170/2024/111080 від 26.12.2024, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
В подальшому відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000071.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 49 МК України (в редакції на час спірних правоввідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ст. 53 МК України:
1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно із ст. 54 МК України:
1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ст. 55 МК України:
1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
11. У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.
Згідно із ст. 57 МК України:
1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України:
2. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
3. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно із ст. 64 МК України:
1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
09.08.2024 TRACON TRADING PLC (як продавець) та ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» (як покупець) укладено договір за № ЕТН-2024-14, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передавати у власність (постачати) покупцеві каву, надалі - «товар», а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей товар.
Умови поставки визначені у п. 3 договору: Free on Board (FOB), згідно з правилами ІНКТОРЕМС в редакції 2020 року. Контейнер повинен бути позбавлений сторонніх запахів, при цьому внутрішні стінки контейнера повинні бути вкриті картоном.
Місце відвантаження: порт Джибуді, Ефіопія. Порт відвантаження: порт Джидубі, Ефіопія. Порт Прибуття товару: Гданськ або Гдиня, Польща. Кінцевий пункт прибуття товару: Львів, Україна.
Відповідно до п. 3.5 договору, дата відвантаження - вересень 2024 року. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем оплати товару, але не пізніше, ніж 60 днів з дня здійснення оплати на рахунок продавця.
На виконання умов договору № ЕТН-2024-14 від 09.08.2024, покупець оплатив вартість товару та послуг згідно з рахунком на оплату (інвойсом) №64 від 28.11.2024..
З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію від 24.01.2025 № 25UA209140001689U8, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема, до пакету документів наданого Львівській митниці для митного оформлення товару входили наступні документи:
- митна декларація № 25UA209140001689U8;
- договір № ЕТН-2024-14 від 09.08.2024 з додатковою угодою № 1;
- інвойс № 64 від 28.11.2024;
- пакувальний лист від 28.11.2024;
- договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022;
- заявка № LG2432ST від 07.01.2025;
- коносамент № ETG0122271;
- рахунок на оплату № 1400125 від 14.01.2025;
- довідка про транспортні витрати № 1400125 від 14.01.2025;
- заявка № LG2432ST від 15.01.2025;
- CMR № 16012025/1 від 16.01.2025;
- рахунок на оплату № 1470125 від 14.01.2025;
- довідка про транспортні витрати № 1470125 від 14.01.2025;
- транзитна декларація № 25PL322080NS6G22L5;
- сертифікат походження № 397943;
- фітосанітарний сертифікат № 141431 від 02.10.2024.
Після розгляду пакету документів, Львівська митниця направила ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» запит (повідомлення) митного органу від 24.01.2025, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.
Відповідно до цього запиту Львівська митниця вимагала надати наступні додаткові документи:
1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат;
4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) копію митної декларації країни відправлення;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
8) відповідно до статті 254 Митного кодексу України надати переклад документів поданих до митного оформлення.
У відповідь на запит, ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» надало Львівській митниці наступні документи:
- висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/1710 від 07.01.2025;
- лист пояснення ціни на каву № 24/12/24 від 24.12.2024;
- прайс-лист (offer list) від 08.08.2024;
- платіжне доручення № 57 від 02.10.2024;
- платіжне доручення № 76 від 05.12.2024;
- митна декларація країни відправлення № 1-003704.
ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» зазначило, що інші додаткові документи відсутні, внаслідок чого потрібно визначити митну вартість на підставі поданих документів.
24 січня 2025 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025, згідно якого митний орган визначив митну вартість товару із застосуванням методу: 2) другорядний, ґ) резервний.
Також, Львівською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000071.
Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України:
1) містять розбіжності;
2) містять наявні ознаки підробки;
3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
При цьому, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач, подавши митну декларацію, визначив митну вартість товарів за ціною договору.
Відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № № UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025 зазначено:
- контрактом № ETH-2024-14 від 09.08.2024 (далі -Контракт) визначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024, Лот - 08-24-74; сорт - не зазначено, якість - Anaerobic Q-coffee Guji G4. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури № 64 від 28.11.2024 імпортовано товар «Arabica green coffee № guji G4». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі сертифікат якості, зазначений документ до митного оформлення не надано.
Судом враховується те, що відповідно до договору № ETH-2024-14 від 09.08.2024 передбачена поставка однієї партії товару, а не декількох, що виключає можливість сумніву щодо найменування товару. Відповідно і оплата здійснена на виконання цього ж договору. Інформація зазначена в пункті 2 згаданого договору щодо лоту та якості товару - є його найменуванням. Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що інформація зазначена в комерційному інвойсі № 64 від 28.11.2024 фактично впливає чи змінює митну вартість товару. Пункт 11 згаданого договору визначає, що оплата здійснюється згідно договору.
Щодо неподання до митного оформлення пакувального листа, сертифікат якості, то такі документи не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
- відповідно до умов Контракту п.14 обов'язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні.
Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB - порт Джибуті, Ефіопія, відповідно до правил Інкотермс 2020. Правила Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB не передбачають обов'язковості страхування поставки. Інші документи, які подавались Львівській митниці для митного оформлення не містили обов'язку позивача як покупця, про те, що поставка товару повинна бути застрахована. Згідно із довідкою № 1400125 від 14.01.2025, № 1470125 від 14.01.2025 про транспортні витрати на морське перевезення кави, які були надані митному органу одразу, разом з митною декларацією, містили інформацію, що страхування вантажу не відбувалося.
- відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника.
Стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить вичерпний перелік інформації, яка зазначається в CMR, а саме:
a) дата і місце складання вантажної накладної;
b) ім'я та адреса відправника;
c) ім'я та адреса перевізника;
d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;
e) ім'я та адреса одержувача;
f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;
g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;
h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;
i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);
j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;
к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Згідно із ч. 1 ст. 5 згаданої Конвенції, про які відповідач не зазначає, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Відповідно підпис чи штамп відправника не є тим реквізитом, який впливає на визначення саме митної вартості, не свідчить про наявність розбіжностей, ознак підробки тощо.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно вказані відповідачем недоліки щодо оформлення CMR, в даній справі не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.
- декларантом надано заявку на перевезення №LG2432ST від 15.01.2025 та № LG2432ST від 07.01.2025 на морський фрахт. Вартість послуг у згаданих документах зазначена у іноземній валюті. Відсутні відомості щодо курсу перерахунку, отже, здійснити перевірку правильності розрахунку вартості складових перевезення, не можливо.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем разом з митною декларацією від 24.01.2025 № 25UA209140001689U8 надало Львівській митниці договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022, відповідно до пункту 6.1 якого встановлено, що вартість ТЕП за цим договором попередньо встановлюється і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі. Вартість перевезення окремо морським транспортом та окремо автомобільним транспортом, зазначена в національній валюті - гривні.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що надані позивачем документи до митної декларації від 24.01.2025 № 25UA209140001689U8 у своїй сукупності не підтверджують заявлену митну вартість та її складові частини. Відповідач не підтвердив розбіжності відомостей при визначенні спірної митної вартості в цих документах.
На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів. Щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Митний орган, застосовуючи метод коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, а також, що товар у митний декларації-джерелі коригування був справді подібний (аналогічний), зокрема що здійснювалась поставка товару цього ж виробника, або такої ж торговельної марки тощо.
В графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митної декларації джерела-коригування із вказівкою на вартість 1 кг. ввезеного товару, або із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Натомість, оскаржувані рішення не містять пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями-джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями-джерелами коригування справді був подібний (аналогічний) товару, який постачав позивач, зокрема, що це товар тієї ж торговельної марки, або виготовлений тим же виробником.
Львівська митниця не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та чи справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025 та сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000071 є протиправним та підлягають скасуванню.
Також, суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Крім цього, судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Кліменченком Сергієм Васильовичем на підставі договору про надання правової допомоги № 23042024 від 23.04.2024 (далі - договір) та ордеру СЕРІЯ АІ № 1812126 від03.02.2025.
Відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару та додаткових витрат, які Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього Договору. Такі додаткові угоди до Договору, набувають чинності з дня їх підписання уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 03.02.2025 до договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024 визначений розмір гонорару адвокатського об'єднання за надання правової допомоги клієнту в рамках судової справи та матеріали справи містять документи та детальний опис правової допомоги з визначенням її переліку та вартості що свідчить про реальність надання правової допомоги.
Акт №13 прийому-передачі наданої правничої допомоги по договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024.
Згідно з Актом №13 прийому-передачі наданої правничої допомоги по договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024р. адвокатом надано послуги з підготовки листів, заяв, клопотань, заперечень, пояснень тощо до органів Державної митної служби України (адвокатський запит № 1- ЛМ від 03.02.2025), правовий аналіз документів, що стосується предмету та виду правничої допомоги, підготовки позовної заяви до суду І інстанції, підготовки інших процесуальних документів, пов'язаних із розглядом справи в суді І інстанції (відповідь на відзив).
Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 25 250,00 (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) грн, без ПДВ.
Також при розгляді заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги заперечення представника відповідача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Представник відповідача зазначив, що написання відповіді на відзив містить формальний виклад законодавства, яке стосується аналогічних справ, тому такого великого часу та зусиль не потребувало. Крім цього, написання відповіді на відзив є правом, а не обов'язком сторони. Вважає, що витрати за написання адвокатського запиту взагалі не стосуються даної судової справи, а відтак відшкодуванню не підлягають. Також, на думку представника відповідача, адвокатом формально збільшено обсяг виконаної роботи, шляхом написання процесуальних документів, в яких дублюється позиція позивача у справі.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд також бере до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 25 250,00 (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) грн, без ПДВ. витрати на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Львівської митниці становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).
Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 урахував висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який у низці рішень (зокрема, у справах «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 269; «Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania», заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71; «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50 та ін.) зазначив, що у разі якщо сума витрат на професійну правничу допомогу буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, то така сума не може бути обов'язковою для Суду; останній повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою; відмова національних судів у відшкодуванні стороні судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, становить порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції має місце незалежно від сум цих витрат.
На цій підставі Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо під час вирішення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною в адміністративній справі - суб'єктом приватного права, за рахунок бюджетних асигнувань іншої сторони - суб'єкта владних повноважень, суди доходять висновку про неспівмірність зазначеного у клопотанні розміру витрат на таку допомогу, то суди повинні на підставі аналізу поданих сторонами доказів, з урахуванням категорії складності та значення справи для сторін, самостійно визначити розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований.
З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 5000,00 грн.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (79024, м. Львів, м. Львів, вул. Старознесенська, 24-26; код ЄДРПОУ 39571104) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - задоволити
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400016/2 від 24.01.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000071.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (Код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (Код ЄДРПОУ ВП: 43971343) судовий збір в розмірі 4 844,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Гавдик З.В.