м. Львів
06 серпня 2025 рокусправа № 380/8308/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа) у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові звільнити ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити - ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.02.2025 військовослужбовець ОСОБА_1 особисто по команді подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), у зв'язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 29.03.2025 повідомила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому за результатами розгляду вказаного рапорту молодшого сержанта відмовлено у звільненні його з військової служби.
Вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби - протиправними, просить позов задовльнити.
Ухвалою судді від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; у задовленні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено; у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків - відмовлено; залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військову частину НОМЕР_2 .
16.05.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що на підтвердження того факту, що у молодшого сержанта ОСОБА_1 наявні підстави для звільнення з військової служби, у зв'язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, відповідно до підпункту «г», пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» належних документів надано не було. Так, до поданого рапорту про звільнення зі служби було долучено додатки на підтвердження вимог військовослужбовця, однак вказаний перелік являється не повним в силу відсутності документів що засвідчують батьківство/ опікунство(утримання) ОСОБА_1 відносно 3-х дітей. Згідно поданих разом із рапортом на звільнення додатків встановлено, що ОСОБА_1 являється батьком для ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 . Документів, що підтверджували б батьківство ОСОБА_1 стосовно інших неповнолітніх осіб виявлено не було.
Враховуючи відомості із додатків, що подані до рапорту про звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено, що батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 не позбавлений батьківства та обов'язку утримувати зазначених неповнолітніх дітей. Крім того, немає жодного підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на утриманні у ОСОБА_1 , що у свою чергу не являється підставою вважати, що у останнього перебувають на утриманні троє і більше дітей віком до 18 років, що є підставою для звільнення з військової служби відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Здійснення добровільних платежів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 являється правом військовослужбовця ОСОБА_1 , однак не зобов'язанням відповідно до законодавства України, так як правового факту перебування на утриманні зазначених неповнолітніх дітей у ОСОБА_1 не міститься у доданих до рапорту додатках, що подані як підтвердження вимог зазначених у рапорті щодо звільнення зі служби, що у свою чергу виключає підстави звільнення з військової служби відповідно до підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунтом "г".
Разом з тим до поданого рапорту щодо звільнення зі служби разом із додатками не було подано такі документи: копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
За результатами розгляду вказаного Рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні з військової служби.
Третя особа пояснення щодо позову не подала.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
09.02.2025 військовослужбовець ОСОБА_1 особисто по команді подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 29.03.2025, повідомила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому за результатами розгляду вказаного рапорту відмовлено у звільненні його з військової служби, зазначивши:
«На підтвердження того факту, що у молодшого сержанта ОСОБА_1 наявні підстави для звільнення з військової служби, у зв'язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, відповідно до підпункту «г», пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» належних документів надано не було.
Так, до поданого рапорту про звільнення зі служби було долучено додатки на підтвердження вимог військовослужбовця, однак вказаний перелік являється не повним в силу відсутності документів що засвідчують батьківство/ опікунство(утримання) ОСОБА_1 відносно 3-х дітей.
Згідно поданих разом із рапортом на звільнення додатків встановлено, що ОСОБА_1 являється батьком для ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
Документів, що підтверджували б батьківство ОСОБА_1 стосовно інших неповнолітніх осіб виявлено не було.
У поданих до рапорту на звільнення додатках наявні свідоцтва про народження неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьком котрих являється ОСОБА_5 . …
Враховуючи відомості із додатків, що подані до рапорту про звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено, що батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 не позбавлений батьківства та обов'язку утримувати зазначених неповнолітніх дітей.
Крім того, немає жодного підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на утриманні у ОСОБА_1 , що у свою чергу не являється підставою вважати, що у останнього перебувають на утриманні троє і більше дітей віком до 18 років, що є підставою для звільнення з військової служби відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Здійснення добровільних платежів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 являється правом військовослужбовця ОСОБА_1 , однак не зобов'язанням відповідно до законодавства України, так як правового факту перебування на утриманні зазначених неповнолітніх дітей у ОСОБА_1 не міститься у доданих до рапорту додатках, що подані як підтвердження вимог зазначених у рапорті щодо звільнення зі служби, що у свою чергу виключає підстави звільнення з військової служби відповідно до підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунтом "г".
Разом з тим до поданого рапорту щодо звільнення зі служби разом із додатками не було подано такі документи: копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Враховуючи вищевикладене, під час воєнного стану в Україні, військова частина НОМЕР_1 дійшла до висновку про відсутність підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , а тому за результатами розгляду вказаного Рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні з військової служби.» (а.с. 12-15).
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є питання розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби на підставі пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та на момент розгляду справи, триває.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
При цьому, п. 3 ст. 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) (на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із абз. 2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами п. 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п'ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280 затверджено «Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України» (далі - Інструкція №280) (на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба), бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до складу Держспецтрансслужби.
Зокрема, Інструкцією №280 передбачено порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них.
Організація обліку особового складу покладається:
в органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені - на командирів (керівників) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій;
у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки - на керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
у службах персоналу - на керівників служб персоналу;
у кадрових центрах - на керівників кадрових центрів;
на кораблях (суднах) - на старших помічників (помічників) командирів кораблів (суден), а там, де вони штатом не передбачені - на командирів кораблів (суден);
у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.
Пунктом 1. Розділу 10 Інструкції №280 визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
Проєкти наказів по особовому складу перед поданням їх на підпис відповідному командиру (начальнику) повинні бути перевірені виконавцем. Зазначені в пунктах наказу облікові дані військовослужбовців або працівників уважно звірені з наявними документами персонального обліку, посади - зі штатом (штатним розписом).
Кожний проєкт наказу по особовому складу подається на перевірку (візування) до відповідної юридичної служби (юрисконсульта).
Всі посадові особи, які провели перевірку проєкту наказу по особовому складу, виконавець та начальник служби персоналу (або посадова особа, на яку покладені відповідні обов'язки), на звороті останнього аркушу ставлять відповідні відмітки зі своїми підписами. Зразок звороту останнього аркуша наказу по особовому складу наведено в додатку 41 до цієї Інструкції (п.26 Р. 11 Інструкції №280).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170) (на час виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п.1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Абзацом 2 п. 14.10 Інструкції №170 визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період. Однак, такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем відповідними документами.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1,2 ч. 4, підпунктом «ґ» п. 2 ч.5, підпунктом «г» п.2 ч.6 ст. 26 Закону № 2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, на підставах, зокрема: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.
Частиною 12 ст. 26 Закону № 2232-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, передбачено таку підставу звільнення з військової служби, як: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Як встановлено судом, 09.02.2025 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 29.03.2025, повідомила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому за результатами розгляду вказаного рапорту відмовлено у звільненні його з військової служби, зазначивши, зокрема:
«Так, до поданого рапорту про звільнення зі служби було долучено додатки на підтвердження вимог військовослужбовця, однак вказаний перелік являється не повним в силу відсутності документів що засвідчують батьківство/ опікунство(утримання) ОСОБА_1 відносно 3-х дітей.
Згідно поданих разом із рапортом на звільнення додатків встановлено, що ОСОБА_1 являється батьком для ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
Документів, що підтверджували б батьківство ОСОБА_1 стосовно інших неповнолітніх осіб виявлено не було.
У поданих до рапорту на звільнення додатках наявні свідоцтва про народження неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьком котрих являється ОСОБА_5 . …
Враховуючи відомості із додатків, що подані до рапорту про звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено, що батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 не позбавлений батьківства та обов'язку утримувати зазначених неповнолітніх дітей.
Крім того, немає жодного підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на утриманні у ОСОБА_1 , що у свою чергу не являється підставою вважати, що у останнього перебувають на утриманні троє і більше дітей віком до 18 років, що є підставою для звільнення з військової служби відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»» (а.с. 12-15).
Суд звертає увагу, що положення п.2.3.2 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 містять виключний перелік наказів по особовому складу, які видаються керівником військової частини (установи) та не містять форму наказу, як наказ про відмову у звільненні зі служби, а тому відповідач, розглянувши рапорт позивача про звільнення зі служби, не зобов'язаний приймати рішення про відмову у звільненні зі служби у формі наказу, однак зобов'язані повідомити про прийняте рішення з належним обґрунтуванням підстав його прийняття.
Пунктом 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством (пп. 13).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 10.02.2024 року в Городоцькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 26).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач та ОСОБА_7 (а.с. 27).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 28).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 29).
Згідно з витягом № 722 від 30.10.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 проживають разом - ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 30).
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано (а.с. 40, 41).
Дружина позивача - ОСОБА_6 заявою від 29.10.2024 повідомила, що її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на утриманні в її чоловіка - ОСОБА_1 , який постійно займається їх матеріальним забезпеченням та утриманням (а.с. 42).
Отже, вирішуючи цей спір, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму прав та обов'язків учасників цих правовідносин, а також балансу публічних та приватних інтересів, та з огляду на це, враховує, крім зазначених вище, також норми Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Отже позивач, який не є батьком дітей своєї дружини, не несе обов'язку щодо їх утримання, позаяк такий обов'язок за ним законодавчо відсутній і утримання дітей він може здійснювати лише з власної волі. Якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
В силу положень частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд зазначає, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_6 позивач має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Висновки суду у цій справі узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23 щодо питання застосування підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у подібних правовідносинах.
Як вже зазначав суд, для підтвердження факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивачу слід дотриматися вимог законодавства щодо надання всіх підтверджуючих документів, визначених в Інструкції № 170.
При цьому, заява дружини позивача про перебування на утриманні позивача малолітніх дітей та платіжні інструкції про переказ коштів позивачем не є належними доказами перебування на утриманні позивача дітей його дружини від попереднього шлюбу.
Враховуючи неподання позивачем до рапорту від 09.02.2025 документів, які підтверджують факт перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, у відповідача відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, у зв'язку із ненаданням повного переліку документів на підтвердження сімейних обставин відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Тому, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби на підставі пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи позивача не спростовують висновків суду по суті спору.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», потрібно відмовити.
Інша позовна вимога, про зобов?язання відповідача звільнити - ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», є похідною, тому також не підлягає до задоволення.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Повне рішення суду складено 06.08.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна