м. Львів
06 серпня 2025 рокусправа № 380/9412/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 02 квітня 2025 року № 134650023006;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача, період роботи згідно трудової книжки від 16.04.1981 з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002, у повному обсязі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача, ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідачем прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки у позивача наявний відповідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Тому, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 16.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
02.06.2025 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що згідно п.24 Порядку № 637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Позивачем надана довідка № 4/03-25 від 18.03.2025. Проте, згідно цієї довідки стаж не взято до уваги, оскільки відсутні посилання на накази про прийняття та звільнення.
Додатково звертає увагу суду, що відповідно до статті 58 Закону 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
03.06.2025 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а тому вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача, період роботи згідно трудової книжки від 16.04.1981 з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002, у повному обсязі; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"- не мають правових підстав.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 від 16.04.1981, містить такі записи про роботу позивача:
- 10.11.1982 - зарахований на посаду майстра Пересувної механізованої колони № 184;
- 07.03.1986 - Пересувна механізована колона № 184 (ПМК - 184) реорганізована в ПМК-11 тресту «Ліввогробуд»;
-01.04.1988 - Львівська пересувна механізована колона 11 (ПМК-11) тресту «Ліввогробуд» реорганізована в ПМК-2 тресту «Ліввогробуд»;
- 18.03.1991 - ПМК-2 тресту «Ліввогробуд» реорганізована в ПМК-2 асоціації «Львівсільбуд»;
- 22.02.1996 - пересувна механізована колона №2 перетворена у Відкрите акціонерне товариство «Добробуд»;
28.05.2002 - звільнений по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
26.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.04.2025 № 134650023006.
Рішення мотивоване тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 16.04.1981 з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000 року, та згідно довідки №4/03-25 від 18.03.2025 відсутні накази на прийняття та звільнення.
Враховуючи викладене, територіальними органами Пенсійного фонду України відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є не зарахування періодів роботи позивача, що призвело до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років ….
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058- IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:… з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова №301), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Так, за приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна норма міститься у п. 4 Постанови №301.
Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім цього, відповідно до п. 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Як встановлено судом, трудова книжка ОСОБА_1 від 16.04.1981, містить такі записи про роботу позивача:
- 10.11.1982 - зарахований на посаду майстра Пересувної механізованої колони № 184;
- 28.05.2002 - звільнений по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Суд зазначає, що записи за період роботи позивача, який не врахований відповідачем (з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002) є чіткими та містять записи про прийом на роботу, запис про звільнення, посилання на накази та скріплені печаткою.
Відповідно до довідки ПАТ «ДОБРОБУД» від 18.03.2025 №4/03-25 ОСОБА_1 з 10.11.1982 до 28.05.2002 дійсно працював у Відкритому акціонерному товаристві «Добробуд».
При цьому, не заслуговують на увагу покликання відповідача у спірному рішенні, що згідно довідки №4/03-25 від 18.03.2025 відсутні накази на прийняття та звільнення.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Суд звертає увагу, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 у справі №291/99/17, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 від 16.04.1981 містить відомості про роботу позивача з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002, то відповідачем протиправно не зараховано вказані періоди до його страхового стажу.
Отже, періоди роботи з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002 необхідно зарахувати до його страхового стажу.
З огляду на наведене, рішення відповідача 1 від 02.04.2025 № 134650023006, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та підлягає скасуванню.
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 520/7071/21 зазначив, що: «(…) 44. Поряд з цим, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) та поновлення виплати пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на поновлення виплати пенсії.
45. Заява представника та додані до неї документи не були перевірені пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком № 22-1, у зв'язку з чим, суд не може перебирати на себе вирішення питань, які входять до компетенції суб'єктів владних повноважень та досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на поновлення виплати/призначення знов спірної пенсії.
46. Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
47. Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії (враховуючи надану у цій постанові Верховного Суду правову оцінку), що за даних конкретних умов забезпечує ефективний і належний спосіб судового захисту в тій мірі, яка є необхідною (…)».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.04.2025 № 134650023006 не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Суд враховує практику Верховного Суду викладену у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто ГУ ПФ України в Запорізькій області.
Отже, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФ України у Львівській області необхідно відмовити, оскільки останній не здійснював опрацювання пенсійної справи позивача та не приймав жодних рішень.
Інші позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача 1:
- зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002 згідно записів трудової книжки від 16.04.1981;
- повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Суд звертає увагу, що вимога про визнання незаконним рішення, заявлена разом з іншими способами захисту порушеного права є однією позовною вимогою, а тому сплата судового збору за подання цього позову становить 968,96 (1211,20х0.8) грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір необхідно стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки саме ним прийнято оскаржене рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.04.2025 № 134650023006.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.2000 по 30.10.2001, з 01.02.2002 по 28.05.2002 згідно записів трудової книжки від 16.04.1981.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя; ЄДРПОУ 20490012).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885).
Повне рішення суду складено 06.08.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна