Іменем України
06 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1024/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15 травня 2025 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
В обґрунтування позову зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 29.06.2021 №183 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді водія 3 відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1
Військова частина була задіяна у бойових діях зі стримування аресії російської федерації у Луганській та Донецькій областях, де виконує відповідні бойові завдання і на теперішній час.
ОСОБА_1 , як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , також постійно був задіяний у здійсненні бойових (спеціальних) завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах їх здійснення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 року №351 солдат ОСОБА_1 , водій 1 відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із призначенням його наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №1551-РС від 21.11.2024 на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Але при проведенні розрахунку з ОСОБА_1 (як з'ясував позивач після переведення його до іншої військової частини) військовою частиною НОМЕР_1 йому не було нарахована та не було виплачена додаткова винагорода за серпень та вересень 2024 року із розрахунку 30000,00 грн. на місяць згідно положень абз. 4 п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01/2024 - 12/2024 року вбачається, що йому була нарахована додаткова винагорода у січені, лютому, березні, квітні, червні, липні, серпні, листопаді та грудні 2024 року (за попередні місяці). При цьому відсутнє нарахування додаткової винагороди за вересні та жовтні 2024 року за серпень та вересень 2024 року
Позивач 24 січні 2025 року з метою вирішення питання щодо нарахування та виплати йому зазначеної додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року звернувся із заявою до Міністерства оборони України, в якій скаржився на військову частину НОМЕР_1 та просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, або ж надати обґрунтовану відповідь щодо невиплати. А також просив надати йому копії наказів щодо проходження військової служби, довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, довідку про додаткову грошову допомогу згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та копії карток його особового рахунку.
18 квітня 2025 року ОСОБА_2 отримав на своє звернення лист від військової частини № НОМЕР_3 від 05.04.2025 із копіями наказів щодо проходження військової служби та лист військової частини №1/349 від 05.04.2025 із довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення. При цьому в обох листах не було зазначено причини не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року, а містяться роз'яснення на підставі яких нормативних актів здійснюється нарахування та виплата належних видів грошового забезпечення.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив наступне.
Пункт 1 постанови КМУ №168 передбачає, що військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз змісту пункту 1 постанови КМУ №168 дозволяє виявити обов'язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі до 100000 грн:- період дії воєнного стану;- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;- наявність наказу командира.
Згідно з п. 2 постанови КМУ №168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплат додаткової винагороди.
Як зазначено в п. 2 розділу XXXIV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з п. 9 розділу XXXIV Порядку №260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до абз. 3 п. 10 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності.
Тобто, додаткова винагорода виплачується у розмірі 100 000 грн., які захоплені в полон за час перебування в полоні.
За спірний період Позивач в полоні не перебував та не брав безпосередню участь у бойових діях.
Ухвалою суду від 20.05.2025 позов адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою суду від 10.06.2025 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 20.04.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 29.06.2021 №183 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді водія 3 відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №351 від 06.12.2024 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а саме:
Вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 :
Солдат ОСОБА_1 , 3159805791, водій 1 відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 1551-РС від 21.11.2024 на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , ВОС 740037А і вважати, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби.
З 06 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 07 грудня 2024 року. Вислуга у Збройних Силах станом на 06.12.2024 становить: календарна - 03 роки 05 місяців 07 днів, пільгова - 00 років 04 місяці 08 днів, загальна - 03 роки 09 місяців 15 днів.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 06 грудня 2024 року у розмірі 523 % від посадового окладу;
надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 06 грудня 2024 року.
Відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, НЕ ВИПЛАЧУВАТИ (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у грудні 2024 року).
Грошову матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік передбачену наказом МО України від 07.06.2018 №260 не отримував.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік, відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 отримав.
Утримати відповідно до Наказу МОУ № 232 від 29 квітня 2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», кошти на вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати речового майна в сумі: 289,26 грн, згідно довідки-нарахування № 960/П.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у кількості 15 діб.
Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалась.
Додаткова відпустка за 2022, 2023, 2024 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не надавалася, компенсація не виплачувалася.
Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Відповідно до рапорту, зареєстрованим 04.09.2024 за вх. № 43240, командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 клопотав перед командиром військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за серпень 2024 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 14) за 31 день. Підстава: БР53 омбр №0724/ОКП/2751дск, ОКП Іллінівка від 31.07.2024 ЖБД від 01.09.2024 №203дск.
Відповідно до рапорту, зареєстрованим 03.10.2024 за вх. № 46995, командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 клопотав перед командиром військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за вересень 2024 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 15) за 33 днів. Підстава: БР53 омбр №0824/ОКП/3446дск, ОКП Іллінівка від 30.08.2024, БР53 омбр №0924/ОКП/3545дск, ОКП Іллінівка від 05.09.2024, ЖБД за серпень 2024 року.
Відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 01/2024-12/2024 позивачу не виплачувалась у серпня та вересня 2024 року додаткова винагорода відповідно пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»:
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2025 №1/700, ОСОБА_1 були здійснені наступні нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168 від 28.02.2022року:
1) за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 року:- 0 грн. 00 коп. - додаткова винагорода;
2) за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 року:- 0 грн. 00 коп. - додаткова винагорода.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував на те, що у серпні та вересні 2024 року він здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та мав право на виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Разом з тим, виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", відбувалась не в повному розмірі, а саме не в розмірі 30000 грн, з розрахунку на місяць.
Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю відповідача щодо не виплати йому додаткової винагороди у розмір 30000 грн за серпень та вересень 2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.91 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Згідно п. 2, 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно до п. 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Згодом, до Постанови №168 було внесені зміни.
Відповідно до пункту 1, 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови №43 від 20.01.2023, яка діяла з 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Так, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 09.08.2023 №836, яка набрала законної сили 11.08.2023, щодо внесення змін до Постанови №168.
Вказаною Постановою внесено зміни до Постанови №168, зокрема, доповнено постанову пунктами 1-1 та 1-2.
Відповідно до пункту 1-1, 1-2 Постанови №168 (у редакції Постанови від 09.08.2023 №836), установити, що на період воєнного стану, зокрема:
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1162 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а саме:
у пункті 1-1:
в абзаці восьмому слова додаткова винагорода замінити словами винагорода за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду);
в абзаці дев'ятому слова додаткова винагорода замінити словами винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);
в абзаці третьому пункту 2-1 слова і цифри особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1і 1-2 цієї постанови замінити словами і цифрами особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови.
Відповідно до положень пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (у редакції яка діяла станом на 31.01.2023) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах, зокрема:
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
Відповідно до положень пункту 3-5, 8 розділу XXXIV Порядку №260, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Відповідно до положень пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (у редакції Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023 який набрав чинності 29.09.2023), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах, зокрема:
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);
6000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби (пропорційно часу проходження служби).
Верховний Суд у свої рішеннях звертав увагу, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон №1932-XII) бойові дії це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Щодо застосування в часі внесених до Постанови №168 змін Постановою №836 та внесених до Порядку №260 змін Наказом Міністерства оборони №566 від 26.09.2023, суд зазначає.
Частиною першою статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп і від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року №2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Таким чином, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява №44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Згідно з п. 2, 3 Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 р. №836, установлено, що у разі зменшення розміру додаткової винагороди у зв'язку із зміною відповідно до цієї постанови порядку, умов її виплати та розміру додаткової винагороди її перерахунок не здійснюється до набрання чинності цією постановою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року.
Згідно п. 2, 4 Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023 який набрав чинності 29.09.2023, установити, що у разі зменшення розміру додаткової винагороди згідно з цим наказом, її перерахунок таким військовослужбовцям не здійснюється до набрання чинності цим наказом.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім абзаців тридцятого-тридцять четвертого пункту 13 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджених цим наказом, які застосовуються з 01 червня 2023 року.
Суд зазначає, що положеннями Постанови №836 та Наказу №566 визначено, що виплачена до набрання чинності Постанови та Наказу винагорода не перераховується у разі її зменшення.
Отже, до 11.08.2023 винагорода у розмірі 30000 грн виплачувалась військовослужбовцям на період дії воєнного стану.
Після внесення до Постанови № 168 змін Постановою № 836, яка набрала законної сили 11.08.2023, та внесених до Порядку № 260 змін Наказом Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023, визначено, що військовослужбовцям на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень у разі якщо вони виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями). Військовослужбовець строкової військової служби які не залученні та не виконують бойових (спеціальних) завдань виплачується винагорода у розмірі 6000 грн.
Документальним підтвердженням такої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань слугують такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
З наведеного висновується, що ключовою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та підтвердження цих обставин указаними документами.
Як убачається з матеріалів справи, командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 клопотав перед командиром військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за серпень 2024 року позивачу за 31 день, підстава: БР53 омбр №0724/ОКП/2751дск, ОКП Іллінівка від 31.07.2024 ЖБД від 01.09.2024 №203дск, що підтверджується рапортом, зареєстрованим 04.09.2024 за вх. № 43240 та за вересень 2024 року за 33 дні, підстава: БР53 омбр №0824/ОКП/3446дск, ОКП Іллінівка від 30.08.2024, БР53 омбр №0924/ОКП/3545дск, ОКП Іллінівка від 05.09.2024, ЖБД за серпень 2024 року, що підтверджується рапортом, зареєстрованим 03.10.2024 за вх. № 46995.
Вказаними документами підтверджується, що позивач у серпні та у вересні 2024 року приймав безпосередньо участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Отже, в розумінні статей 73-74 КАС України вказані документи визнаються судом як належні та допустимі докази, які підтверджують як факт безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах, передбачених пунктом 1 постанови КМ України №168 в конкретний період часу, так і факт перебування позивача безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач у серпні та вересні 2024 року виконував бойові (спеціальні) завдання та забезпечував здійснення заходів з проведенням бойових завдань, на підставі бойових розпоряджень командира військової частини, тому у відповідності до абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено доводів щодо правомірності ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у серпні та вересні 2024 року. Доказів вчинення позивачем дій, що є підставою для невключення його до наказу про виплату додаткової винагороди, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, наявні підстави для висновку про протиправне ненарахування та невиплату позивачу відповідно до Порядку №260 передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди із розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань за серпень та вересень 2024 року.
Відновленням порушених прав позивача є зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення “Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пунктів 12 та 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова