06 серпня 2025 року справа №320/27944/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення на підставі висновку ВЛК за період проходження строкової служби з 24.02.2022 по 24.07.2022;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової допомоги за червень 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити суми недоплаченого грошового забезпечення та додаткової грошової допомоги;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати з 01.06.2022 по момент проведення фактичного розрахунку.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідач не виплачував позивачу додаткову грошову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення за період проходження строкової служби з 24.02.2022 по 24.07.2022.
Позивач вважає, що за період виконання бойового завдання, лікування та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 24.02.2000 по 14.04.2022 відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 він мав отримувати додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень.
Стверджує, що у період з 20.05.2022 по 17.06.2022 він повторно перебував на стаціонарному лікуванні того самого поранення, у зв'язку із чим мав отримувати додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень.
Як пояснює позивач, законодавець не закріплював у нормативно-правових актах зменшення розміру додаткових виплат зі 100 000 гривень до 30 000 гривень у разі переривання лікування. На думку позивача, із системного аналізу положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 вбачається, що в разі продовження лікування поранення після перерви, військовослужбовець має право отримувати додаткову грошову винагороду, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні.
Крім того, позивач зазначає, що за червень 2022 року йому не виплачено грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду з підстав, які відповідачем не обґрунтовані та не доведені до його відома у встановленому законом порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування позовних вимог до суду не надав, про поважність неподання відзиву не повідомив, а тому відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданого Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області 10.11.2015.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 №117 «Про створення ротних тактичних груп та інших підрозділів зі складу військової частини НОМЕР_1 для оборони АДРЕСА_2 » сформовано військові підрозділи, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: оборонні позиції в районі північної околиці Тернівка; особовий склад з 25.02.2022 солдат строкової служби ОСОБА_1 , радіотелефоніст відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї НОМЕР_4 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.06.2022 №44 солдат ОСОБА_1 12.03.2022 одержав вогнепальне осколкове наскрізне поранення верхньої третини правового передпліччя з пошкодженням правового ліктьового нерву та помірним порушенням функції, акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанної перетинки. Поранення отримано під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та веденні бойових дій з регулярними військами російської федерації, поблизу мікрорайону Тернівка, міста Миколаєва.
12.03.2022 під час щільного артилерійського обстрілу позицій ротно-тактичної групи біля мікрорайону Тернівка, міста Миколаєва з боку регулярних військ російської федерації, внаслідок чого отримав вище вказане поранення.
Поранення отримане у засобах індивідуально захисту, при виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини та не пов'язане з вчиненням адміністративного, кримінального порушення, не є наслідком дій, скоєних у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або навмисним спричиненнями собі тілесних ушкоджень.
Відповідно до первідного епікризу з історії хвороби №672 стаціонарного хворого, виданого Миколаївським госпіталем, хворий ОСОБА_1 , 1999 р.н., солдат строкової служби в/ч НОМЕР_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 12.03.2022 по 25.03.2022 з діагнозом: вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин наскрізне правового передпліччя та сліпе лівої гомілки від 12.03.2022. Акубаротравма (12.03.2022) правого вуха легкого ступеня зі сприйняттям шепітної мови 3м, розмовної мови 6м. В задовільному стані переводиться для подальшого лікування у ВМКЦ ПР м. Одеса.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2395, виданої Військово-медичним клінічним центром Південного округу ОСОБА_1 знаходився у стаціонарі у нейрохірургічному відділенні 25.03.2022, дата виписки 26.03.2022. Повний діагноз: стан після вогнепального осколкового наскрізного поранення (12.03.2022) в/з правого передпліччя з пошкодженням правового ліктьового нерву та помірним порушенням функції. Акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанної перетинки. Інсомнічний синдром. Ситуаційно обумовлений. Стан після оперативного лікування 12.03.2022: ПХО вогнепального осколкового наскрізного поранення правого передпліччя та вогнепального осколкового сліпого поранення лівої гомілки з видаленням стороннього тіла (металевого уламку). Хворий у стабільному стані переводиться на наступний етап медичної евакуації для подальшого лікування.
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 , позивач знаходився у стаціонарі з 26.03.2022, дата виписки 14.04.2022.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 від 13.04.2022 №11 солдат ОСОБА_1 , 1999 р.н., в/ч НОМЕР_1 , у Збройні Сили призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 05.10.2020. Проведено медичний огляд ВЛК військової частини НОМЕР_5 13.04.2022.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після вогнепального осколкового поранення (12.03.2022) в/з правового передпліччя з пошкодженням правового ліктьового нерву з помірним порушенням функції. Акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанної перетинки. Інсономічний синдром. Ситуаційно обумовлений. Стан після оперативного лікування 12.03.2022: ПХО вогнепального осколкового наскрізного поранення правого передпліччя та вогнепального осколкового сліпого поранення лівої гомілки з видаленням стороннього тіла (металевого уламку).
За висновком ВЛК, захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 81, графи І Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів з наступним переоглядом.
Державної установою «Інститут нейрохірургії ім. акад.. А.П. Ромоданова НАМН України» видано позивачу виписку №1535/22 із медичної карти стаціонарного хворого, згідно з якою позивач знаходився у стаціонарі з 20.05.2022 по 17.06.2022.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2048, виданою Військовою частиною НОМЕР_6 , ОСОБА_1 у період з 29.06.2022 по 05.07.2022 знаходився у стаціонарі.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2022 №200 солдата строкової служби ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я з виключенням з військового обліку), з 24.07.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з грошового забезпечення з 31.07.2022.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» наказано виплатити додаткову винагороду за період дії воєнного стану за період з 01.07.2022 по 24.07.2022 з розрахунку 30 000 гривень за повний місяць; виплатити вихідну допомогу у розмірі 8 окладів грошового забезпечення згідно пункту 38.7 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260.
Як зазначає позивач у позовній заяви, провівши перевірку нарахованих та виплачених йому сум грошового забезпечення та додаткової винагороди через особистий кабінет АТ КБ «Приватбанк», він встановив, що за період з 24.02.2022 по 24.07.2022 відповідачем було не доплачено 164 165,32 грн., у зв'язку із чим направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 заяву від 30.12.2022, у якій просив провести перерахунок, нарахувати та виплатити суми недоплачених коштів додаткової винагороди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та надати довідку про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення та додаткової винагороди за весь період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 10.11.2020 по 24.07.2022.
Крім того, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій, зокрема, просив провести нарахування та виплату йому невиплачених сум додаткової грошової винагороди за червень 2022 року; надати йому результати служб чого розслідування; виплатити компенсацію транспортних витрат, понесених за прибуття до пункту постійної дислокації військової частини за відсутністю транспортних сполучень 20.06.2022; надати копію наказу, на підставі якого була невиплачена додаткова грошова винагорода за червень 2022 року.
Вказані заяви позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу військової частини НОМЕР_1 30.12.2022 цінним листом з описом вкладення, що підтверджується наявними у справі копіями опису у цінний лист, накладною №0408609732619 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 30.12.2022.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, на момент подання позовної заяви будь-яких відповідей на заяви позивача від Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за спірний період протиправними, позивач звернувся з позовом до суду, у зв'язку із чим суд звертає увагу на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як визначає пункт 4 статті 9 цього Закону, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України (далі по тексту - Порядок №260).
Пункт 2 Порядку №260 встановлює, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанова №168 у первісній редакції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Періодично редакція цього пункт змінювалась, але сталим залишились положення щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
До Постанови №168 01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Виходячи зі змісту позовної заяви, спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до Постанови №168 на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення на підставі висновку військово-лікарської комісії за період проходження строкової служби з 24.02.2022 по 24.07.2022 та щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової допомоги за червень 2022 року.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 12.03.2022 одержав вогнепальне осколкове наскрізне поранення верхньої третини правового передпліччя з пошкодженням правового ліктьового нерву та помірним порушенням функції, акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанної перетинки. Поранення отримано при виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 від 13.04.2022 №11.
У період з 12.03.2022 по 25.03.2022, з 25.03.2022 по 26.03.2022, 26.03.2022 по 14.04.2022 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні; з 15.04.2022 по 14.05.2022 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я, у зв'язку із отриманням поранення при виконанні обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини; у період з 20.05.2022 по 17.06.2022, з 29.06.2022 по 05.07.2022 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, за вказані періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.04.2024 у справі №340/5387/22, від 05.09.2024 у справі №340/5390/22.
Суд також враховує, що факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми, каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наданими до суду доказами.
Відповідач, на якого покладено тягар доказування, не довів зворотного, а саме: що позивач не має права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень, за вказані періоди, та без поважних причин не надав суду відзив на позовну заяву і будь-яких доказів на спростування позовних вимог.
В частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за червень 2022 року позивач зазначає, що відповідач утримав з нього грошове забезпечення за цей період разом із додатковою грошовою винагородою всупереч положень діючого законодавства, що свідчить про самоправство з боку посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 5 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців строкової військової служби включає: посадовий оклад; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за кваліфікацію, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пункт 9 вказаного Порядку визначає, що виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
За приписами пункту 14 Порядку 3260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з пунктом 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовцям строкової військової служби виплачується у повному обсязі в поточному місяці за минулий, за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира. При цьому Порядок №260 встановлює вичерпні випадки, коли грошове забезпечення не виплачується.
Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Проте, відповідач не довів суду будьякими доказами, які б свідчили про наявність правових підстав для невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за червень 2022 року.
У позовній заяві позивач наводить перелік виплачених військовою частиною НОМЕР_1 сум грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, всього у розмірі 236 338,71 грн., посилаючись на відомості АТ КБ «Приватбанк», та наводить власний розрахунок відповідних сум, які, на його думку, мають бути виплачені відповідачем, у розмірі 400 504,03 грн.
Однак, суд звертає увагу, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували здійснення виплат відповідачем, а тому у суду відсутня можливість встановити дійсний розмір виплаченого на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за спірний період, у тому числі додаткової винагороди.
Поряд із цим, з огляду на неподання відповідачем відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування позовних вимог, а також невиконання відповідачем вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 щодо надання доказів і пояснень, суд вирішує справу за наявними матеріалами та приходить до висновку, що відповідач визнає порушення в частині нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .
При вирішенні спору суд враховує, що поведінка відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди та грошового забезпечення є пасивною та носить характер протиправної бездіяльності.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відновленню підлягають права позивача шляхом: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період проходження строкової служби з 24.02.2022 по 24.07.2022; шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди за червень 2022 року, та зобов'язання відповідача провести перерахунок, нарахувати та виплатити суми недоплаченого грошового забезпечення та додаткової грошової допомоги.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати з 01.06.2022 по момент проведення фактичного розрахунку, суд керується такими мотивами.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статей 1-4 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.
Враховуючи, що позивачу не було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів є передчасними.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у цій частині не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період проходження строкової служби з 24.02.2022 по 24.07.2022.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми недоплаченої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період проходження строкової служби з 24.02.2022 по 24.07.2022.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, за червень 2022 року.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, за червень 2022 року.
6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.