05 серпня 2025 року Київ № 640/8469/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" про стягнення судових витрат у адміністративній справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтероко" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0000420501 та № 0000430703 в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 96 236,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 24 058,89 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.
За результатами вивчення матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено , що 11.10.2022 представником позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, а тому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року матеріали адміністративної справи № 640/8469/21 направлено до Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення з урахуванням поданого клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 01 жовтня 2024 року суд призначив судове засідання щодо розгляду заяви представника ТОВ "Інтероко" про відшкодування судових витрат .
На адресу суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" про розгляд заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження.
Також представник Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подав суду заперечення щодо заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в яких просив відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Інероко" про відшкодування судових витрат та правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, зазначив про достатність компенсації витрат на професійну правничу допомогу на рівні 15 000 грн та що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У судовому засіданні 17.10.2024 суд прийняв рішення про розгляд питання про судові витрати по справі № 320/7686/22 в порядку письмового провадження.
В обґрунтування заяви про відшкодування судових витрат зазначено, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу яку поніс позивач у суді складає 436 398 гривень 02 копійок.
Розглянувши заяву про стягнення судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як випливає з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
У справі "Черніус та Рінкевичюс проти Литви" (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах "Beinaroviс and others v. Lithuania", заява № 70520/10, пункт 140 та "Radchikov v. Russia", заява № 65582/01, пункт 50).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99, пункт 75).
Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява № 40160/12, пункти 76-86).
Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд установив, що позивач звернувся до Адвокатського об'єднання "КПМГ Право Україна" (Рамковий договір № 32\АА2020 від 05.11.2020) (далі "АО"), а потім до Адвокатського об'єднання "Юридична фірма "АСТЕРС" (далі - "Фірма") для отримання професійної правничої допомоги (на підставі діючого між сторонами Договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2019 року).
Відповідно до умов договору з АО, вартість послуг оплачувалася позивачем на основі погодинних ставок, передбачених договором. За результатами надання послуг, позивач оплатив АО вартість послуг у розмірі 6 720 євро (еквівалент 253 209,60 грн, з ПДВ). На підтвердження вартості послуг позивачем надано суду: Рамковий договір № 32\АА2020 від 05.11.2020, Додаток 2 до Рамкового Договору № 32-АА/2020 про надання послуг від 05.11.2020, акт приймання-передачі послу від 17 серпня 2021, Додаток до акта приймання - передачі, Платіжне доручення № 64968Е від 2 вересня 2021 року.
Відповідно до предмету договору про надання правової допомоги від 9 квітня 2019 з Фірмою (стаття 1): Фірма зобов'язується здійснити захист, представництво, а також надати Клієнтові інші види юридичних послуг та правової (правничої) допомоги щодо нього та/або, вказаних ним осіб (надалі - "Послуги") відповідно до його завдань (надалі - "Завдання") та на умовах Договору, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані Послуги.
Сторони також погодили наступні умови оплати послуг: 6.1.Клієнт оплачуватиме Послуги Фірми, а також відшкодовуватиме витрати Фірми в порядку, передбаченому Договором.
6.2. Якщо інше письмово не визначено відповідним Завданням, розміру грошового гонорару Фірми за послуги (надалі - "Винагорода") визначається, виходячи з фактичної кількості часу, витраченого фахівцями Фірми, та їх погодинних ставок (надалі - "Ставки").
Сторони погодили погодинну оплату, залежно від кількості часу, потраченого адвокатами для надання послуг в рамках представництва розгляду даного адміністративного спору в суді першої інстанції. Погодинні ставки юристів погоджені в п. 6.4 Договору (в євро). Відповідно до п.6.7 Договору, сторони погодили комерційний курс, який діятиме для виставлення рахунків.
Погодинна ставка адвоката Антощук Л.П., старшої юристки Фірми, яка супроводжувала цей адміністративний спір, становить 250 Євро. На супровід спору Антощук Л.П. витратила 15,03 години, що становить 3 758,00 євро (еквівалент 183 484,36 грн з ПДВ). Додатково було виставлені витрати на супровід адміністративного спору.
На підтвердження судових витрат в сумі 183 484,36 грн позивачем надано суду: Договір про надання правової допомоги від 9 квітня 2019 року, акт № 07.22-403.3481 прийому - передачі наданих послуг від 8 серпня 2022 року, Звіт про надані юридичні послуги та понесені витрати від 8 серпня 2022 року, Рахунок від 8 серпня 2022 року № 07.22-403.3481, платіжне доручення № 4513ОЕ від 16.08.2022.
Так, оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, треба також наголосити, що дана справа є справою незначної складності, розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору були податкові повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0000420501 та № 0000430703 на суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 96 236,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 24 058,89 грн, , а вартість послуг правничої допомоги склала 436 398 гривень 02 копійок, що значно перевищує суму оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, аналогічні правовідносини неодноразово були предметом розгляду судів вищих інстанцій.
З огляду на складність справи, наявність заперечень представника відповідача, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 436 398,02 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору (податкові повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0000420501 та № 0000430703 на суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 96 236,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 24 058,89 грн), а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, з огляду на що суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" про стягнення судових витрат у адміністративній справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" (ЄДРПОУ 31905094, місцезнаходження: м. Київ, вул. Воровського, буд. № 9-Б) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, місцезнаходження: м. Київ, вул. О. Кошиця, буд. № 3) судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп).
У задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.