про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог
05 серпня 2025 року № 320/17923/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 07 травня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
-зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 травня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 08 травня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, окладу за військовим званням, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 08 травня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
13.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду, передбаченого ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
У подальшому, 22.07.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків, із змісту якої вбачається, що останній просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом її прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
У якості обґрунтування представник позивача посилається на те, що позивач не отримував письмового повідомлення щодо розміру прожиткового мінімуму, який було застосовано при розрахунку грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат за період з 29.01.2020 по 07.05.2022. Також не надано інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за останньою займаною посадою, із зазначенням надбавок, доплат, премій, тарифного розряду тощо. Позивач не мав підстав сумніватися у добросовісності відповідача під час розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит йому стало відомо про можливе порушення прав.
Сторона позивача наголошує, що витяг з наказу про звільнення, грошовий атестат чи інші документи не містять відомостей про прожитковий мінімум, за яким проводився розрахунок. Крім того, позивач є діючим військовослужбовцем ЗСУ (ВЧ НОМЕР_1 ), учасником бойових дій, що суттєво ускладнило своєчасне звернення до суду. На підтвердження цього подається копія журналу бойових дій.
Однак суд обґрунтовано відхиляє доводи позивача, оскільки останній не надав належного пояснення причин несвоєчасного звернення до суду та не подав жодних доказів, які б підтверджували наявність поважних підстав для поновлення строку. Таким чином, позивач не виконав вимог щодо належного обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку.
Крім того, заява про поновлення строку підписана особою на ім'я ОСОБА_2 . Водночас у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повноваження цієї особи представляти інтереси позивача. Зокрема, до заяви не додано жодного документа, який би підтверджував правові підстави звернення ОСОБА_2 до суду від імені ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку обґрунтуванням позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Суд повторно зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, тому його розмір завжди є відомим особі, яка його отримує. Така особа має реальну можливість виявити зацікавленість і активно вжити заходів для отримання інформації про рішення, на підставі якого здійснено призначення або перерахунок її грошового забезпечення, а також з'ясувати його складові, порядок обчислення та нормативно-правові акти, що стали підставою для розрахунку.
Отже, з моменту фактичного отримання кожної щомісячної виплати особа повинна була мати можливість дізнатися про порушення своїх прав. Винятком є випадок, коли особа без зволікань після отримання виплати звернулася до відповідного органу із запитом про надання роз'яснень або інформації, що підтверджує її необізнаність. У такому випадку днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, є день отримання відповіді на таке звернення.
Таким чином, оскільки грошове забезпечення виплачується щомісяця, позивач зобов'язаний був щомісяця, на момент отримання кожної виплати, усвідомлювати її розмір і, у разі сумнівів, вживати заходів для з'ясування підстав і правильності нарахувань, що надає йому реальну можливість вчасно виявити порушення своїх прав.
Суд оцінює спірні правовідносини на основі положень Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.
Зміни, внесені Законом України від 01.07.2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", набрали чинності 19.07.2022 року і передбачають, що працівник може звернутися до суду з позовом протягом тримісячного строку з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У випадках звільнення цей строк складає один місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або тримісячний строк з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані при звільненні.
З моменту набрання чинності Законом від 19.07.2022 року положення статті 233 Кодексу законів про працю України у попередній редакції втратили чинність, і змінились умови правового регулювання відповідних правовідносин. Проте для правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року і були припинені після цієї дати, застосовується правове регулювання відповідно до попередньої редакції статті 233 Кодексу законів про працю України до цієї дати, а вже після 19.07.2022 року - відповідно до нової редакції статті 233.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила, що для вимог щодо стягнення середнього заробітку за період з 02.08.2019 року по 04.11.2021 року та за період з 05.11.2021 року по 19.07.2022 року застосовуються положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції до змін. Для вимог щодо стягнення середнього заробітку за період з 19.07.2022 року по 13.05.2023 року застосовується частина перша статті 233 Кодексу, яка передбачає тримісячний строк для звернення до суду.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню COVID-19, строки звернення до суду за спорами, визначеними статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на час карантину.
Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2023 року № 651 скасував карантин з 30.06.2023 року. З цього моменту відлік тримісячного строку для звернення до суду за спорами, визначеними статтею 233 Кодексу, почався з 01.07.2023 року, що також враховано Верховним Судом у постанові від 23.03.2025 року у справі № 460/21394/23.
Перевіривши позовну заяву та додані документи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_1 ознайомила позивача з грошовим атестатом у день його складання - 31.08.2023 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на відповідному документі. У цьому атестаті зазначено розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, а також тарифний розряд за посадою позивача.
Суд звертає увагу, що наведені у грошовому атестаті відомості містять конкретні цифрові значення у гривневому виразі. Шляхом елементарного арифметичного розрахунку (зокрема ділення) можна визначити розмір прожиткового мінімуму, застосованого під час нарахування грошового забезпечення. Для такого обчислення не потрібно мати спеціальні знання у сфері фінансів чи бухгалтерського обліку. Отже, під час звільнення позивач був письмово повідомлений про нараховані та виплачені йому суми.
Незважаючи на це, з позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернувся лише 11.04.2025 року, що свідчить про пропущення встановленого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку звернення до суду.
Разом із тим, суд виходить з того, що позивач має право на звернення до суду з вимогами щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 - без обмеження строком звернення.
Натомість вимоги, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023, підлягають пред'явленню до суду протягом трьох місяців з моменту отримання письмового повідомлення про нараховані при звільненні суми.
Суд повторно наголошує, від дати виникнення спірних правовідносин до моменту подання позовної заяви (11.04.2025 року) минуло понад один рік. Водночас позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості звернення до суду у встановлений законом строк.
Незнання позивачем про порушення своїх прав, спричинене його недбалістю або свідомим уникненням отримання відповідної інформації, не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 3 розд. І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.
Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті (п. 7 розд. ІV Порядку № 260).
Отже, під час звільнення/переведення до подальшого проходження служби військовослужбовцям видається грошовий атестат, у якому зазначаються складові грошового забезпечення із відображенням у числових значеннях у гривні.
Про те, що початком перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19.07.2022 є день ознайомлення військовослужбовця із грошовим атестатом, тобто, письмовим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, з якого позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, зазначив і Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням вказаного та враховуючи всі наведені обставини та у зв'язку з тим, що позивачем не у повній мірі усунуто вказані в ухвалі суду недоліки, суд на підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України залишає позовну заяву без розгляду у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
З огляду на наведене та керуючись статтями 118-123, 240, 241, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року - залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання)
Суддя Вісьтак М.Я.