05 серпня 2025 року справа №320/28981/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 58% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 виходячи з 58% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 20.06.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 2, та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві. Пенсія призначена за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 58% від сум грошового забезпечення для обчислення пенсії з урахуванням пункту «в» статті 13 Закону №2262-ХІІ. Однак, відповідач під час здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2008 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» протиправно зменшив розмір грошового забезпечення з 58% до 53%.
Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом №2262-ХІІ.
Позивача віднесено до осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджено копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році (категорія 2).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме листа відповідача від 19.07.2023 до 01.01.2008 основний розмір пенсії позивача (із урахуванням участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії) складав 58% грошового забезпечення.
Після проведеного з 01.01.2008 пенсійним органом перерахунку, пенсія позивача обчислена виходячи з основного розміру 53% грошового забезпечення, що також підтверджує і перерахунок пенсії з 01.07.2023.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії у розмірі 58% від сум грошового забезпечення.
Відповідач листом від 19.07.2023 відмовив у перерахунку пенсії позивача, мотивуючи тим, що з 01.01.2008 було здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови №1294 та встановлено позивачу з 01.01.2018 та по теперішній час пенсію за вислугу років у розмірі 53% грошового забезпечення.
Відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 53% грошового забезпечення.
Позивач, не погоджуючись з таким перерахунком ГУ ПФУ в м. Києві, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень пункту "а", "б" статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Згідно з пунктом "в" статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, станом до набуття Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 № 3591-IV чинності, до 29.04.2006) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, до 29.04.2006 військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 3 категорії (у цьому випадку позивачу), передбачалося збільшення розміру пенсії на 5 процентів, у зв'язку з чим основний розмір пенсії позивача за вислугу років складав 58 % грошового забезпечення.
При цьому, пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV) внесено зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та пункти "б" і "в" частини першої вказаної статті викладено у такій редакції:
"б)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"(пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)".
Закон № 3591-IV набув чинності з дня його опублікуванняз 29.04.2006 (пункт 1 Прикінцевих положень вказаного Закону).
Отже, судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії з 01.01.2008 на виконання вимог Постанови №1294 та виходячи з розміру 53% грошового забезпечення, відповідач керувався нормами, чинними на час здійснення такого перерахунку, зокрема, відповідно до яких, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 №3591-ІV було виключено положення щодо збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 3-ї категорії. У зв'язку з цим, з 01.01.2008 розмір пенсії позивача зменшився на 5%.
В той же час, відповідно до частини 1 та 3 статті 63 Закону №2262-ХІІ, якою визначені підстави перерахунку раніше призначених пенсій (у редакції, чинній на момент перерахунку пенсії позивача), перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Таким чином, стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 13.02.2008 №45 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно дозакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права (пункт 4).
Отже, внесені законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" №3591-ІV від 04.04.2006 зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 №3591-ІV не зазнала.
Тому, здійснюючи перерахунок пенсії, в тому числі на виконання прийнятої Кабінетом Міністрів України Постанови №1294, органи Пенсійного фонду України лише повинні брати до уваги змінену суму грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, не змінюючи при цьому розмір призначеної пенсії, визначеному у відсотках до грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі № 560/968/20, від 02.11.2021 у справі № 560/6630/21, від 16.03.2022 у справі № 120/11693/21.
Вказаний висновок також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 240/5401/18, яка у своїй постанові від 16.10.2019 зазначила, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказана справа не є типовою, проте предметом спору також є оцінка правомірності дій органу пенсійного фонду щодо зміни відсоткового значення розміру основної пенсії, який визначено при її призначенні відповідно до правової норми на дату призначення пенсії, за наслідками подальшого перерахунку пенсії відповідно до правової норми на дату проведення перерахунку.
Разом з тим, вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІу часі, суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1статті 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
У постанові від 03.04.2018 по справі №175/1665/17 (2-а175/41/17) Верховний Суд зазначив, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 у відповідача були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні, є незмінним.
Разом з тим, з метою ефективного та належного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу під час її перерахунку з 01.01.2008 з 58% відповідних сум грошового забезпечення до 53% сум грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2008, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 58% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 20.06.2023 з 58% відповідних сум грошового забезпечення до 53% сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 20.06.2023, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 58% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.