про повернення позовної заяви
05 серпня 2025 року м. Київ справа № 320/21385/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Переяславської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Переяславської міської ради в якому просив:
1. Визнати незаконним і скасувати рішення Переяславської міської ради від 20.02.2025 року №01-95-VIII про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням посади на підставі п.1 ч.1 ст.40К3пП України.
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Переяславської міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради.
3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.02.2025 року до дня ухвалення судового рішення по справі, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати з подальшим коригуванням суми на дату ухвалення рішення судом .
4. Стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі 380000,00 грн.коп.
Ухвалою суду від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду та зазначає, що оскаржуване рішення позивач отримав 28.02.2025. До Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом про поновлення на роботу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач звернувся 28.03.2025. Ухвала про відмову у відкритті провадження Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області постановлена 02.04.2025. 04.04.2025 згідно роздруківки поштового трекінгу позовну заяву було здано на поштове відділення - 08400 м. Переяслав. Згідно тієї ж роздруківки пакет документів від суду отримав представник Позивача 12.04.2025. Хоча, представник Позивача офіційно під підпис у відділенні 02144 Укрпошти м. Києва цього листа ніколи не отримував, а виявив у своєму поштовому ящику, як звичайний лист, лише 18.04.2025. До Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся 22.04.2025, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач зазначає, що спочатку звернувся з позовом до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 28.03.2025, а 02.04.2025 вказаний суд відмовив у відкритті провадження у справі у зв'язку з підсудністю справи окружному адміністративному суду, а тому позивачем було пропущено строк звернення до суду.
Суд зазначає, що нормами процесуального законодавства, зокрема, приписами Кодексу адміністративного судочинства України чітко регламентовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України). При цьому, положеннями ст. 20 КАС України визначено правила предметної юрисдикції адміністративних судів (тобто у вказаній нормі законодавством чітко визначено, які спори підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам та при цьому, вказано, що всі інші спори підсудні Окружним адміністративним судам).
Отже, у системному взаємозв'язку положень п. 2 ч. 1 ст. 19 та ч. 1, 2 ст. 20 КАС України публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби підсудні окружним адміністративним судам.
Суд враховує, що позов було подано як до місцевого загального суду, так і до Київського окружного адміністративного суду представником позивача - адвокатом Волошиним М. К. Відтак, суд зазначає, що позивач (представник позивача) повинен був бути обізнаним до якого суду йому необхідно звертатись за захистом своїх прав, свобод та інтересів, пов'язаних з проходженням та звільненням його з публічної служби.
Суд звертає увагу, що судова практика з питання юрисдикції такої категорії спорів є сталою, а тому наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Разом з тим, позивачем не обгрунтовано та не надано будь-яких доказів на підтвердження необізнаності та неможливості звернення до Київського окружного адміністративного суду у місячний строк з дня отримання оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що зволікання зі зверненням до окружного адміністративного суду є виключною відповідальністю лише позивача та свідчить про невжиття ним реальних дій для своєчасного захисту свого права.
Причини ж пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Такі висновки викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 сформульовані правові позиції, у силу яких учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховним Судом у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 620/7954/21 зазначено, що законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 123 КАС України, Верховний Суд враховував, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому, після отримання ним оскаржуваного рішення про звільнення, звернутись до Київського окружного адміністративного суду із відповідним позовом із дотриманням строку, встановленого законодавством, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Відтак, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд, розглянувши доводи поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, вважає наведені позивачем причини не поважними.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджується поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Переяславської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.