ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" серпня 2025 р. справа № 300/2250/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє Романків Ігор Михайлович (надалі, також - представник позивачки), звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 25.03.2025 за № 2439-1810/М-02/8-0900/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 27.02.2025, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 09.11.2013 у Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позовні вимоги мотивовані тим, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивачка має право на зарахування їй до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради", оскільки вона працювала у закладі охорони здоров'я з надання психіатричної допомоги, стаж роботи в якому зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Однак, відповідач у здійсненні перерахунку відмовив, мотивуючи свою відмову тим, що зарахування такого стажу в подвійному розмірі здійснюється по 31.12.2003, а з 01.01.2004, тобто з дня набрання законної сили Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", такий стаж зараховується в ординарному розмірі за даними системи персоніфікованого обліку. Позивачка вважає дане рішення відповідача протиправним, оскільки згідно положень законодавства такий стаж має бути зарахований їй у подвійному розмірі. Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 29-30).
16.04.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому вона не має права на пільгове зарахування періоду роботи в закладі охорони здоров'я до стажу роботи в подвійному розмірі. Також відповідач звернув увагу, що право на зарахування періоду роботи у закладах охорони здоров'я у подвійному розмірі існувало до набрання чинності 01.01.2004 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 32-37).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 38), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон № 1058-IV).
Відповідно до даних трудової книжки позивачки від 07.08.1974, ОСОБА_1 01.08.1974 прийнята на посаду медичної сестри Обласної психіатричної лікарні № 2 (запис № 1). 25.08.1986 переведена на посаду старшої медичної сестри ІІ лікувального відділення (запис № 2). 06.04.2011 переведена на посаду сестри медичної палатної психіатричного відділення № 2 (запис № 3). 31.12.2011 у зв'язку з реорганізацією відділень визначено вважати позивачку такою, що перебуває на посаді сестри медичної палатної сомато-психіатричного відділення № 2 (запис № 4). 09.11.2013 звільнена з посади (запис № 5) (а.с. 11-12).
Відповідно до наданої позивачкою довідки, виданою КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради", ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри з 01.08.1974 по 09.11.2013 у Обласній психіатричній лікарні № 2. Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 1236-30/2019 від 20.09.2019, Обласна психіатрична лікарня № 2 реформована у КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради". Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 606-20/2023 від 22.02.2023, КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" реорганізований шляхом приєднання до КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" (а.с. 22).
27.02.2025 представник позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив надати копії документів пенсійної справи позивачки, зокрема протоколів про призначення (перерахунок) пенсії, а також врахованих при призначенні пенсії періодів страхового стажу та розмірів заробітної плати (а.с. 13).
03.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 0900-0202-8/11776 надало відповідь на поданий адвокатський запит, до якого долучило документи, що належать до пенсійної справи позивачки (а.с. 14-20).
27.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок її пенсії, із зарахуванням до стажу роботи в подвійному розмірі період її роботи в психіатричному закладі охорони здоров'я (а.с. 21-22).
25.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 2439-1810/М-02/8-0900/25 відмовило позивачці у проведенні перерахунку її пенсії за віком. Свою відмову відповідач мотивував тим, що заява про перерахунок пенсії, яка була подана позивачкою, не може бути розглянута як заява про проведення перерахунку пенсії, оскільки вона підлягає розгляду в порядку розгляду звернень громадян. Натомість зазначено про можливість звернутися із заявою про проведення перерахунку пенсії, при розгляді якої може бути вирішено питання про проведення перерахунку пенсії.
Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов'язання відповідача зарахувати визначений період роботи до страхового стажу у подвійному розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058-IV врегульовано періоди, з яких складається страховий стаж.
Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII "Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено, що у спірному періоді з 01.01.2004 по 09.11.2013 позивачка працювала в Обласній психіатричній лікарні № 2. Факт роботи у даному закладі підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 від 07.08.1974, а також довідкою № 2979 від 19.02.2025 року, виданою КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради". Крім того, даний факт не заперечувався відповідачем у його листі № 2439-1810/М-02/8-0900/25 від 25.03.2025.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не зараховано до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 01.01.2004 по 09.11.2013 у подвійному розмірі, оскільки відсутня правова норма в Законі № 1058-IV та відсутній обов'язок враховувати статтю 60 Закону № 1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2004.
Однак суд враховує, що вимогами пункту 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Крім того, редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII періоди роботи позивачів в закладах, визначених у статті 60 Закону № 1788-XII, після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
Посилання представників відповідача та третьої особи на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років - є безпідставним, оскільки вимогами абзацу 4 частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Отже, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що підстави для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивачки з 01.01.2004 по 09.11.2013 відсутні, записи трудової книжки та відомості з доданої довідки є достатніми і підтверджують наявність стажу роботи в Обласній психіатричній лікарні № 2, відтак суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладена листом від 25.03.2025 № 2439-1810/М-02/8-0900/25 є протиправною.
Щодо дати, з якої підлягає перерахунку пенсія позивачки, суд зазначає таке.
Формулюючи позовні вимоги, позивачка визначила дату, з якої підлягає перерахунку її пенсія - 27.02.2025, тобто дату звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. (частина 2 статті 9 КАС України).
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що пенсія позивачки підлягає перерахунку та виплаті з 01.03.2025 (тобто з першого числа наступного місяця, згідно заяви та документів, поданих після 15 числа).
Суд звертає увагу позивачки, що у її позовних вимогах заявлено прохання, про зарахування стажу її роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради". Проаналізувавши зміст доданих до позовної заяви документів, позивачка працювала у Обласній психіатричній лікарні № 2, у зв'язку з чим зарахуванню у подвійному розмірі підлягає період її роботи саме у Обласній психіатричній лікарні № 2, в якій позивачка працювала протягом оспорюваного періоду.
Щодо аргументів відповідача, викладених у відмові суд звертає увагу на наступне.
Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Також пунктом 4.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі, також - Порядок № 22-1) передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 розділу ІІ Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Таким чином, нормами як Закону № 1058-IV, так і Порядку № 22-1, передбачена обов'язковість прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення за результатом розгляду заяви особи про проведення індексації пенсії, яке видається або направляється особі.
В спірному випадку позивачка звернулася до сервісного центру органу Пенсійного фонду України із заявою від 27.02.2025 про проведення відповідачем перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням періоду роботи в психіатричному закладі охорони здоров'я у подвійному розмірі.
За вказаних обставин, пенсійний орган був зобов'язаний розглянути заяву позивачки від 27.02.2025 по суті та прийняти рішення про проведення перерахунку або відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Саме такий алгоритм дій пенсійного органу щодо розгляду заяв про проведення перерахунку пенсії встановлений Порядком № 22-1.
Так, згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Суд звертає увагу, що відповідачем в порушення вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 не було належним чином розглянуто заяву ОСОБА_1 , натомість її було розглянуто в порядку розгляду звернень громадян, в результаті чого замість прийняття передбаченого Законом рішення було направлено лист № 2439-1810/М-02/8-0900/25 від 25.03.2025.
З огляду на вищезазначене, суд робить висновок, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок її пенсії за віком з врахуванням періодів роботи у подвійному розмірі.
Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Суд звертає увагу, що в даній ситуації відповідачем не було здійснено розгляд заяви позивачки у належному порядку.
Однак, з метою запобігання порушення права позивачки на належний їй розмір пенсії та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.03.2025 зарахувавши до її стажу період роботи з 01.01.2004 по 09.11.2013 у Обласній психіатричній лікарні № 2.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн згідно платіжної інструкції № 0.0.4287187789.1 від 03.04.2025 (а.с. 5).
Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 775,17 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 25.03.2025 за № 2439-1810/М-02/8-0900/25;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01.03.2025, зарахувавши до її стажу період роботи з 01.01.2004 по 09.11.2013 у Обласній психіатричній лікарні № 2 в подвійному розмірі відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 17 (сімнадцять) копійок.
Копію рішення надіслати представнику позивачки та відповідачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.