04 серпня 2025 року Справа № 280/6185/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року.
Ухвалою судді 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду
-заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, починаючи з 01.03.2024 по 16.01.2025, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду у відповідній частині не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин;
- доказу сплати судового збору в розмірі та порядку встановленому Законом України «Про судовий збір».
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу в його електронний кабінет та доставлено 22.07.2025.
Відтак, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суддя доходить висновку, що ухвала від 22.07.2025 про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачу в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу представника позивача.
Останній день для усунення недоліків позову припадає на 01.08.2025.
28.07.2025 засобами системи “Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява у якій долучено квитанцію про сплату судового збору від 28.07.2025 та у якій просив поновити строк на звернення до суду, в обґрунтування якої зазначає, що відповідно до позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 06.02.2025 по справі № 990/29/22, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У даному випадку бездіяльність Пенсійного фонду України виражається у непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796, що є триваючим правопорушенням. Оскільки пенсія є регулярною виплатою, що формується на основі чинних правових норм, її невиплата або неповний розрахунок створює постійний негативний вплив на позивача. Враховуючи це, звернення до суду є допустимим у будь-який момент, поки триває відповідна бездіяльність Пенсійного фонду України. Крім того, причини пропуску строку звернення до суду були викликані об'єктивними обставинами, а саме: відсутністю своєчасного отримання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації про підстави непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та їх правову оцінку; відсутністю вчасного належного роз'яснення від Пенсійного фонду України щодо законності незастосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796, що змусило його звертатися до юридичних консультантів для з'ясування своїх прав. Крім того, варто зазначити, що вимога про зобов'язання здійснити індексацію та перерахунок пенсії з 01.03.2024 пов'язана з тим, що ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером та йому здійснюється індексація та перерахунок пенсії кожні два роки з моменту призначення пенсії за віком. Оскільки остання індексація та перерахунок ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснювались 01.03.2024, а тому вимога про здійснення індексації та перерахунку пенсії саме з цієї дати є цілком логічною. Пенсія є періодичним платежем, нарахування та виплата якої позивачу здійснюється щомісячно. Тобто, спірні відносини щодо реалізації позивачем конституційного права на соціальний захист є триваючими, оскільки право на виплату пенсії гарантується державою та залежить від поведінки уповноважених нею органів, а тому захист порушеного права не може бути обмежений як неправомірними діями відповідача, так і процесуальними строками для звернення до суду. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду суд повинен враховувати, що встановлені процесуальним законом строки звернення та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права та легалізації триваючого правопорушення, особливо - з боку держави в особі відповідача. При цьому, позивач звертається до суду з позовом про припинення триваючої протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень. У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, має наслідком неможливість реалізувати, передбачене частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь- яким строком. Зважаючи на те, що непроведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, тому, виплата недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Надаючи оцінку викладеному щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Як вбачається з матеріалів позову, предметом цього спору є незгода позивача з тим, що йому не проведена індексація пенсії з 01.03.2024, належному розмірі , у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати встановити та виплатити відповідну індексацію з 01.03.2024
Тобто позивач заявляє про порушення свого права відповідачем саме з 01.03.2024, водночас позов подано до суду у липні 2025 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 за подібних правовідносин Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
При цьому, як зазначає Верховний Суд, отримання листа у відповідь на заяву про надання роз'яснення не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанови Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 по справі №240/27663/23 тощо).
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду у справах такої категорії до обставин даної справи, слід зазначити, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав дізнатися саме отримавши пенсію у березні 2024 році у розмірі, який позивач вважає неналежним.
Крім того, за змістом правозастосування, яке міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, вирішення спору зводиться саме до визнання за особою права на усі відповідні коефіцієнти збільшення, однак в межах шести місяців, що передують дню звернення до суду.
Суддя також звертає увагу на те, що положення “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, перерахунку тощо, водночас, вперше позивач звернувся до відповідача щодо спірного питання лише в квітні 2025 року (через рік), що не може вважатись розумним строком пошуку шляхів захисту порушеного права.
Враховуючи викладене суддя відхиляє аргументи заявника як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду як на фактичну необізнаність позивача щодо розрахунку його пенсії., оскільки позивачем не наведено та в матеріалах позову відсутні докази щодо вчинення позивачем будь-яких дій з метою отримання інформації щодо обрахунку розміру його пенсії, отримуваної ним після проведення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2021 у справі №1.380.2019.000974 та від 15.09.2023 у справі № 1340/5990/18 з подібними правовідносинами.
Крім того, суддя враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 звернула увагу на те, що закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.
В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення. 104. Так, у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду підтримала численні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушенняце проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час, упродовж якого винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Означене визначення неодноразово підтримано Верховним Судом у постановах.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 викладено правовий висновок, який полягає у тому, що бездіяльність має триваючий характер та існує до початку дій, які свідчать про її припинення. Бездіяльність немає часових меж і закінчується тоді, коли ця бездіяльність припинена. Встановлення строків звернення до суду і залишення заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та здійснення незаконної бездіяльності.
Також суддя вреховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а зазначено, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, яка є тотожною статті 51 Закону №2262-ХІІ). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що буквальне тлумачення наведеної вище норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позивачем не зазначено жодних обставини які б свідчили, що позивач не міг вчинити процесуальні дії у строк або обставин які є об'єктивно непереборними або не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсно істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а отже, викладене у заяві про поновлення строків не може бути визнано судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 16.01.2025, оскільки вказане не свідчить про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суддею не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку, який був об'єктивно необхідним для подання позовної заяви до суду.
За таких обставин, суддя визнає неповажними вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду щодо позовних вимог з 01.03.2024 по 16.01.2025.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені предстаником позивача підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу в частині позовних вимог за період з 01.03.2024 по 16.01.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку зварення до суду - відмовити.
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за період з 01.03.2024 по 16.01.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві в частині позовних вимог за період з 01.03.2024 по 16.01.2025.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова