06 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/5480/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
02 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: « 1. Прийняти позовну заяву до розгляду; 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 154750006009 від 14 лютого 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року відповідно до трудової книжки від 18.02.1980, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06 лютого 2025 року.».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач звернувся із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії за віком. На вказане звернення позивача відповідач Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутності необхідного стажу роботи. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, в зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом. Позивач вказує, що вищевказані періоди трудової діяльності позивача, повністю підтверджуються трудової книжки.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач вказує, що позивачеві не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18 лютого 1980 року та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1986 року, а саме період роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року, оскільки в ці періоди ОСОБА_1 працював на підприємствах, які розташовані на території Литовської Республіки, а відтак позивачу було відмолено в призначенні пенсії через відсутність стажу роботи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 06 лютого 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 154750006009 від 14 лютого 2025 року, оскільки страховий стаж роботи позивача становить 18 років 1 місяць 22 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с. 18).
До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18 лютого 1980 року та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1986 року, а саме період роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року, оскільки в ці періоди ОСОБА_1 працював на підприємствах, які розташовані на території Литовської Республіки.
Як передбачено статтею 46 частиною 2 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону України №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 8 частини 1 пункту 1Закону України №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом статті 9 частини 1 Закону України №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Положеннями статті 24 частин 1, 2 та 4 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, згідно трудової книжки серії від 18 лютого 1980 року та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1986 року у позивача наявні записи за періоди його роботи, а саме, дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою, то суд вважає їх прийнятними, що дає право на зарахування позивачу спірних періодів його роботи (а.с.а.с. 8-16).
Також спірний період трудової діяльності позивача підтверджується уточнюючими довідками, виданими на території Литовської Республіки (а.с.а.с. 20-31).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Позивачу було відмовлено у зарахуванні страхового стражу періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року, оскільки в ці періоди ОСОБА_1 працював на підприємствах, які розташовані на території Литовської Республіки.
За змістом статті 4 частини 2 Закону України №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Для врегулювання питань, пов'язаних із призначенням та виплатою пенсії між Україною та Литовською Республікою укладено:
Угоду між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27.09.1994, яка ратифікована Законом №166/95-ВР від 16.05.1995 (далі - Угода);
Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001, який ратифікований Законом України від 10.01.2002 №2928-111 (далі - Договір);
Угоду між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством соціальної охорони і праці Литовської Республіки про порядок реалізації Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 09.12.2015 (далі - Угода від 09.12.2005);
Технічну угоду між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010.
Відповідно до статті 3 Угода охоплює нижчеперелічені види пенсій соціального страхування (трудові пенсії"): а) пенсії по інвалідності; б) пенсії по старості (за віком); в) пенсії за вислугу років; г) пенсії в разі втрати годувальника.
Згідно із статтею 6 Угоди при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони.
При призначенні пенсії на пільгових умовах та за вислугу років зараховується тільки стаж, набутий згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін, у відповідній системі або на тій же посаді, роботі чи професії.
Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від ратифікований Законом України від 10.01.2002 № 2928-ІІІ набув чинності для України 08 лютого 2002 року.
Статтею 2 встановлено, що Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижче перераховані види соціального забезпечення: в Україні пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії у разі втрати годувальника; пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин; допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах; допомоги сім'ям з дітьми; допомоги по безробіттю; допомоги на поховання.
Згідно із статтею 3 частиною 1 Договору цей договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох сторін.
Статтею 5 частинами 1 та 2 Договору визначено, що право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.
Якщо цим договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкодив на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони.
Відповідно до статті 13 частини 1 та 2 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.
Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.
Згідно із статтею 33 частиною 2 Договору при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 01.01.1992, зобов'язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01.01.1992 на території колишнього СРСР, зобов'язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.
Отже, з викладених норм слід вбачається, що відповідно до положень статті 5 Договору право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.
Згідно із статтею 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.
Отже, при призначенні пенсії уповноважений орган України до стажу роботи повинен зараховувати також і стаж, набутий заявником у Литовській Республіці.
Також, відповідно до статті 15 Договору (зі змінами внесеними Угодою між Україною та Литовською Республікою про внесення зміні доповнень до Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 08.12.2017 (Дата набрання чинності для України: 29.09.2022) у разі застосування положень статті 13 цього Договору компетентна установа кожної зі Сторін розраховує розмір пенсії та виплачує її тільки за страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства, що застосовується цією компетентною установою, а також за радянський стаж, зарахований відповідно до пунктів 2,3 цієї статті, крім випадків, визначених у статті 16 цього Договору.
Радянський стаж зараховується і пенсія за цей стаж призначається особі компетентною установою тієї сторони, на території якої накопичено більший страховий (трудовий) стаж. При однаковій тривалості страхового (трудового) стажу, накопиченого на території Сторін, радянський стаж зараховує компетентна установа тієї Сторони, в якій особа була застрахована в останній раз.
У разі призначення особі пенсії іншого виду або перегляду розміру пенсії при поданні додаткових документів про страховий (трудовий) стаж, накопичений на території Сторін, або про радянський стаж, а також в інших випадках, передбачених законодавством Сторін, компетентна установа, що зараховує радянський стаж, не змінюється.
Відповідно до статті 1 пункту 1 підпункту 12 Договору «радянський стаж» період роботи до 01.06.1991 на території колишнього СРСР, за винятком територій України та Литовської Республіки, що зараховується до страхового (трудового) стажу згідно із законодавством кожної зі Сторін (при застосуванні статей 13-15 цього Договору).
Крім того, відповідно до статті 33 частини 2 Договору за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01.01.1992 на території колишнього СРСР, зобов'язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.
Угода від 09.12.2005 регулює порядок реалізації Договору, визначає компетентні установи, уповноважені призначати та виплачувати пенсії та допомогу згідно з Договором.
Статтею 3 Угоди від 09.12.2005 встановлено, що відповідно до пункту 3 статті 27 Договору компетентними установами в Україні, зокрема, є: Пенсійний фонд з питань призначення, переказу та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання пенсіонерів.
Пунктом 3 статті 6 Угоди 09.12.2005 зазначено, що якщо в особи виникає право на пенсію тільки у результаті підсумовування страхового (трудового) стажу, яке ця особа отримала згідно із законодавством обох Сторін, то в пункті 1 вказані компетентні установи надають одна одній довідку про страховий (трудовий) стаж, набутий відповідно до чинного законодавства Сторін після 01.01.1992.
Таким чином, стаж роботи набутий до 01.01.1992 (радянський стаж) зараховується до стажу роботи при призначенні пенсії без додаткових документів, у тому числі формулярів, передбачених Технічною угодою між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача від 18.02.1980 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1986 року, а також довідки від 08 вересня 2022 року № 60А6-13-73 підтверджено той факт, що ОСОБА_1 працював на Вакару лайву ремонтному підприємстві. Прийнятий 21 серпня 1984 року до транспортно-складського цеху на посаду машиніста козлового крану та був звільнений 28 липня 1986 року. Відповідно до довідки про трудовий стаж від 04 жовтня 2022 року № ZUM-117 підтверджено, що в період з 11 квітня 1988 року по 16 січня 1992 року позивач працював на Клайпедській базі океанського риболовного флоту, Виробничому об'єднанні рибної, промисловості Литви «Литрибпром», Литовському державному підприємстві рибного флоту «Море» (а.с.а.с. 8-16, 20-31).
Окрім того, у позивача наявна довідка про страхові виплати для призначення пенсії від 04 жовтня 2022 року № ZUM-117 за період з 11 квітня 1988 року по 16 січня 1992 року та довідка про нарахування заробітної плати за період з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року (а.с. 26).
Усі зазначені документи, разом із нотаріально завіреним перекладом, були належним чином подані до Пенсійного фонду України для розгляду заяви призначення пенсії за віком. Однак, незважаючи на їх належне оформлення та відповідність пенсійному законодавству, ці матеріали фактично не були враховані під час розгляду заяви Позивача про призначення пенсії.
Отже, «радянський стаж» зараховується до стажу роботи позивача при призначенні пенсії без надання додаткових документів, у тому числі формулярів, передбачених Технічною угодою між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010.
Таким чином, періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього СРСР, а саме на території Литовської Республіки з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року мають бути зараховані до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року на території Литовської Республіки, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
А відтак, суд, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 06 лютого 2025 року та зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року на території Литовської Республіки.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від № 154750006009 від 14 лютого 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06 лютого 2025 року та зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року на території Литовської Республіки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко