(про відмову у відстроченні виконання рішення суду)
05 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/34265/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про відстрочення виконання рішення суду по справі ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням суду від 26 квітня 2023 зобов'язано Державну установу "Житомирська виправна колонія (№4)" з з 29 січня 2020 року по 31 серпня 2022 року року включно здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" (2102,00 гривні), та розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" (2102,00 гривні) і Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" (2102,00 гривні) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із обов'язковим перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, яку Позивач займав на час звільнення із служби, в тому числі розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року абзац 2 резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, змінено та викладено в такій редакції:
"Зобов'язати Державну установу "Житомирська виправна колонія (№4)" з 29 січня 2020 року по 31 серпня 2022 року включно здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" (2102,00 гривні), та розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" (2102,00 гривні) і Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" (2102,00 гривні) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із обов'язковим перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, яку Позивач займав на час звільнення із служби, в тому числі розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби".
В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року - залишити без змін.
18 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача подано до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначає, що своєчасне виконання рішення залежить від фактичного надходження бюджетних коштів від розпорядника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, оскільки Державна установа "Житомирська виправна колонія (№4)" є нижчим розпорядником бюджетних коштів. Необхідність звернення для виділення бюджетних асигнувань на виконання рішення зумовлює певну затримку в часі, та, як наслідок, накладення виконавчим органом штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про відстрочення виконання рішення суду, судом встановлено наступне.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон України № 1404-VIIІ) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення із обґрунтуванням наявності поважних причин неможливості виконання судового рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходиться в площині процесуального права.
Здійснюючи розгляд заяви щодо розстрочення виконання судового рішення, необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17, оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Матеріалами справи встановлено, що до заяви про відстрочення виконання рішення суду заявником долучено копію балансу Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» станом на 01 жовтня 2024, відповідь на адвокатський запит представника Позивача, листи до начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань для виділення коштів, інформацію про уточнену потребу в коштах на виконання судових рішень.
Однак, вказані докази не звільняють Відповідача від обов'язку виплатити нараховані суми, навіть якщо такий обумовлений вчиненням дій іншими суб'єктами. Суд у рішенні зобов'язав Відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому, на переконання суду, заява Відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє Позивача права на отримання таких коштів.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найшвидшого поновлення прав Возивача, а відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
За таких обставин, суд вважає, що заява Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про відстрочення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в адміністративній справі № 240/34265/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк