06 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/14326/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2024 № 064250009222 про відмову в призначенні пенсії по віку зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачі відмовили йому в призначенні пенсії у зв'язку з ненаданням документів, достатніх для підтвердження факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідного періоду стверджується наявністю у нього посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), тому з наведених мотивів просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 02.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до періоду постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 23.06.1988 в Житомирському сільськогосподарському технікумі, оскільки м.Житомир не не відноситься до зон радіоактивного забруднення, та період строкової військової служби з 29.06.1988 по 04.06.1990, оскільки відсутня інформація щодо дислокація військової частини на територіях радіоактивного забруднення. Враховуючи, що документами. наданими позивачем, підтверджено період його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 25.06.1990 по 31.12.1992, який становить 02 роки 06 місяців 07 днів, а також стосовно позивача не застосовується початкова величина, вказане не дає йому право на зменшення пенсійного віку на 5 років.
З цих підстав вважає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №064250009222 від 09.07.2024 правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно Закону № 796-XII.
Ухвалою суду від 11.06.2025 до участі у справі залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як другого відповідача.
Від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Управлінням за принципом естериторіальності розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку від 01.07.2024, за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення №064250009222 від 09.07.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №2796, оскільки не підтверджується факт проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року - 4 роки, та відсутністю необхідного пенсійного віку. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Також від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії), що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською облдержадміністрацією 17.04.2010.
Вік позивача 55 років 03 місяці 10 днів, страховий стаж - 39 років 03 місяці 16 днів.
01.07.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомисрькій області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийняло рішення №064250009222 від 09.07.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, за наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійним органом встановлено, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 02 роки 06 місяців 07 днів при необхідних не менше чотирьох років. Відтак, право на зниження пенсійного віку позивач не набув.
Позивач, вважаючи безпідставними такі доводи відсутності у нього необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 виключно з посиланням на відомості про диплом про освіту, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи в зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Водночас, суд відхиляє як безпідставне та таке, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, твердження позивача про підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 наявністю у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Разом з тим, вказане посвідчення підтверджує лише статус особи, яка потерпіла внаслідок ЧАЕС.
Наявності лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 4) недостатньо для констатації набуття такою особою права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, в т.ч. визначення конкретного розміру зниження пенсійного віку.
Факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23 висловив правову позицію, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".
Згідно інформації, наданої Малинівським старостинським округом Малинської міської територіальної громади вих.№1136 від 17.06.2024, ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 26.04.1988 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , яке відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1 991 р.№ 106 та Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII до 28.12.2014;
з 25.06.1990 по 23.02.1998 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , яке відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р.№ 106 та Закону України від 28.12.2014 № 76- VІІІ до 28.12.2014 року;
з 24.02.1998 року по теперішній час ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 , яке відносилось до зони посиленого радіоекологічиогч) контролю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р.№ 106 та Закону України від 28.12.2014 р № 76-VІІІ до 28.12.2014.
Суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження №К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження №К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.
Також Верховний Суд у постанові від 12.11.2024 у справі №460/19947/23 направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
З врахуванням викладеного, суд зазначає, що вищевказана інформація вих.№1136 від 17.06.2024 підтверджує лише факт реєстрації позивача у визначені у ній періоди та не підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого (добровільного) відселення, з огляду на таке.
Згідно диплому НОМЕР_2 від 28.06.1988 позивач з 1984 року по 1988 роки навчався у Житомирському сільськогосподарському технікумі (м.Житомир не відносилося до зон радіоактивного забруднення), а відповідно до військового квитка НОМЕР_3 від 24.06.1988 - проходив строкову військову службу з 29.07.1988 по 04.06.1990.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що місце проходження навчання та служби знаходилися на території радіоактивного забруднення.
Зазначене, на переконання суду, спростовує факт постійного проживання позивача (фізичного перебування особи) в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 04.06.1990, оскільки за загальним правилом місце постійного проживання особи нерозривно пов'язане з місцем її постійного навчання або роботи.
Згідно вимог діючого станом на 29.07.1988 (початок військової служби) Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" служба в Армії вважалась загальним обов'язком та військовою повинністю через примусовий призов чоловіків, які досягли повноліття без зняття з реєстрації (прописки) за місцем проживання.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що доказів того, що позивач у період з 29.07.1988 по 04.06.1990 проходив військову службу на території радіоактивного забруднення, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, матеріали адміністративної справи не містять. Таких доказів не було надано позивачем і до заяви про призначення пенсії за віком.
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про не підтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років в зоні посиленого радіологічного контролю та відсутність у нього права на зменшення пенсійного віку з цієї підстави.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність умов, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно рішення від 09.07.2024 № 064250009222, діяло в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом, а тому позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат слід зазначити, що оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, такі витрати відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід.код НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
06.08.25