Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
06 серпня 2025 року Справа №200/5802/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулась інтересах ОСОБА_1 , через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» з позовом до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 25.10.2022 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди з 30.06.1990 по 07.08.1990, з 01.09.1989 по 25.06.1990 року, з 01.07.1992 року по 21.12.1992, з 01.09.1990 року по 27.06.1995 року, та зарахував до пільгового стажу роботи за списком №1 періоди згідно трудової книжки з 01.09.1990 року по 27.06.1995, з 10.08.1992 по 30.09.1993, з 13.02.1995 по 11.05.1995, з 31.08.1995 по 05.06.1996, з 05.11.1996 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.12.1998, з 20.08.2005 по 29.09.2005.
Згідно з ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст.160,161,172 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з пп. 12.3 та 12.8 п. 12 Положення, ордер містить наступні реквізити, зокрема, посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Зазначена норма узгоджується з вимогою ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» положеннями ст. ст. 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником у межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 202/5348/18.
Суд зауважує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі №1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Так, позовну заяву підписано адвокатом Єфімік Оленою Олександрівною.
У доданих до позову матеріалах наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1751382 від 01 серпня 2025 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 09 липня 2025 року.
При цьому, до позову не додано договору про надання правової допомоги від 09 липня 2024 року, що є підставою для видачі зазначеного ордеру, а тому суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви, з огляду на підписання її особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, зважаючи на наступне.
Ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду із позовною заявою (позовом) від імені та в інтересах позивача, оскільки ордер не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Отже, враховуючи, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі позивача реалізувати своє право на підписання позовної заяви не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).
Таким чином, суд доходить до висновку, що докази права підпису позовної заяви від імені позивача у доданих до позовної заяви матеріалах відсутні.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова