Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2025 року Справа №200/5880/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
04.08.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 05.08.2025 року), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому в період з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести йому перерахунок грошового забезпечення за період з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач протиправно, починаючи з 22.06.2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу починаючи з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року грошове забезпечення відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та, відповідно 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 12.06.2025 року відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
За загальним правилом місцезнаходження юридичних осіб в позовній заяві зазначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частини 2 статті 26 Кодексу); в подальшому воно відображається в резолютивній частині судового рішення (пункт 4 частини 5 статті 246 Кодексу) та у виданому на його виконання виконавчому листі.
В порушення вимог статті 160 вказаного Кодексу в позовній заяві не зазначено повне та правильне місцезнаходження відповідача - юридичної особи, яке б відповідало даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вказано, що він знаходиться за адресою: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, тоді як правильне його місцезнаходження згідно з вказаним Реєстром наступне: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ 26624212).
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частиною 9 статті 160 Кодексу у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 79 вказаного Кодексу, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
В порушення наведених вимог Кодексу в позовній заяві не викладено обставин чи звільнився позивач з військової служби (виключений зі списків особового складу військової частини - відповідача), якщо так, то коли; не зазначені докази, що підтверджують такі обставини. Докази наведеним обставинам до позовної заяви не додані.
Вказані обставини мають значення для правильного вирішення судом питання чи дотримано позивачем строк звернення до суду з позовом.
В порушення наведених вимог Кодексу в позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме докази того, що протягом спірного періоду з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; що в період з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року позивачу було виплачено грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію.
Докази наведеним обставинам до позовної заяви не додані.
При цьому позивачем не зазначено, що такі докази у нього відсутні. Клопотання про витребування доказів судом, яке б відповідало вимогам частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, до позову не додано.
Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В порушення наведених вимог Кодексу в позовній заяві не зазначений точний перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Так, серед переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначено «Додатки ОСОБА_1 Огли.PDF». До позову доданий файл під такою ж назвою, в якому містяться копії різних документів. Проте, перелік цих документів в позовній заяві не зазначений.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), виклав наступний правовий висновок: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24, згідно з якою, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року.
Позов поданий до суду 04.08.2025 року та стосується:
- правовідносин, що виникли до 19.07.2022 року. З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року, згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком;
- правовідносин, що діяли з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року. З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діє з 19.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду з позовом в частині періоду з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року пропущений, як зазначив представник позивача, подавши заяву про його поновлення.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позову представником позивача (адвокатом) в інтересах позивача додана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, в якій представник позивача посилався лише на норми матеріального права та правові позиції Верховного Суду.
Розглянувши заяву суд виходить з наступного.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (якщо не встановлено інше). Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В поданій до суду заяві таких обставин не наведено, і доказів в їх підтвердження не надано. Заява не містить жодних обґрунтувань з прив'язкою до позивача, відповідача, спірних періодів та спірних правовідносин.
Отже, заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до заяви не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В позовній заяві необхідно:
- правильно зазначити місцезнаходження відповідача, яке б відповідало даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (За бажанням позивача інша адреса відповідача може бути зазначена додатково як тимчасова, фактична, адреса для листування, тощо з відповідною відміткою про це.);
- викласти обставин чи звільнився позивач з військової служби (виключений зі списків особового складу військової частини - відповідача), якщо так, то коли; зазначити докази, що підтверджують такі обставини;
- зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Такий перелік має відповідати доданим до позову документам;
- зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме докази того, що протягом спірного періоду з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; що в період з 22.06.2022 року по 20.05.2023 року позивачу було виплачено грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію.
Докази наведеним обставинам слід додати до позовної заяви.
У разі неможливості самостійно надати докази позивач вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке має відповідати вимогам частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку, - в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
До поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Керуючись частиною 1 статті 123, частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда