06 серпня 2025 рокуСправа № 160/25892/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подана представником позивача - адвокатом Ковалем Олександром Володимировичем, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до його загального страхового стажу періоду роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993 та здійснення розрахунку пенсії за віком з 13.06.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993 та здійснити перерахунок пенсії з 13.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 13.06.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 13.06.2019 отримував пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. 13.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. На підставі зазначеної заяви позивача було переведено на пенсію за віком, однак при розрахунку пенсії відповідачем не враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 рр. У листі відповідача № 0400-010307-8/188001 від 17.09.2024, яким надано відповідь на запит представника позивача, було зазначено, що до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993, оскільки на печатці, якою завірено запис про звільнення, неможливо визначити назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції. Для обчислення розміру пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 рр. (3764,00 грн), збільшений на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, що становить 7994,47 грн. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до його загального страхового стажу період роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993. Позивач не може зазнавати негативних наслідків через вказаний відповідачем недолік заповнення його трудової книжки, яка містить записи про спірний період роботи. Позивач звертався до архівних установ з метою отримання довідок для підтвердження зазначеного періоду, однак його було повідомлено про те, що документи Дніпропетровського обласного транспортно-експедиційного підприємства 41295 на зберігання не передавались.
Ухвалою суду від 01.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, яку постановлено надати суду у строк для подання відзиву.
Копія ухвали ввважається врученою відповідачу 02.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету. Копію ухвали від 01.10.2024 у паперовій формі з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів відповідач отримав 18.10.2024, про що в матеріалах справи міститься розписка.
У відзиві, який надійшов до суду 01.11.2024, відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 13.06.2019 та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 13.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком. За результатами розгляду заяви з 13.06.2024 переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 35 років 4 місяці 4 дні, який зараховано до 31.07.2023. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0.35333. Для обчислення пенсії за віком після переведення з одного виду пенсії на інший враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. Для обчислення розміру пенсії заробітна плата врахована за період роботи з 01.07.1995 до 30.06.2000 та з 01.07.2000 до 31.05.2019 за даними системи персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 2.09542. З 13.06.2024 розмір пенсії позивача становить 5918,90 грн. Враховуючи, що право на призначення пенсії було реалізовано позивачем у 2019 році (призначення пенсії за вислугу років), відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують даті подання заяви від 13.06.2024. При переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 40 Закону № 1058-ІV) не застосовується. На адвокатський запит представника позивача від 13.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 17.09.2024 за № 0400-010307-8/188001 повідомило, що для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшеної на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796, що становить 7994,47 грн. Вказаним листом також повідомлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993, оскільки на печатці, якою завірено запис про звільнення, неможливо визначити назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції. Уточнюючу довідку для підтвердження спірного періоду позивач не надав. До відзиву було додано копії матеріалів з пенсійної справи позивача.
07.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та зазначив про порушення відповідачем строку для подання відзиву.
Частиною п'ятою статті 121 КАС України передбачено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Станом на час розгляду справи заперечення до суду не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до копії матеріалів з пенсійної справи позивача позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену з 13.06.2019 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років для її обчислення було застосовано показник середнього заробітку за 2016-2018 рр. (3764,40 грн), збільшений на коефіцієнт.
13.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії.
Згідно з відомостями ППВП ПФУ на підставі рішення відповідача про перерахунок пенсії № 045750005440 від 05.07.2024 ОСОБА_1 з 13.06.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до розрахунку пенсії за віком для її обчислення було застосовано показник середнього заробітку за 2016-2018 рр. (3764,40 грн), збільшений на коефіцієнт.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 40322-29121/В-01/8-0400/24 від 15.07.2024 на звернення позивача від 25.06.2024 повідомлено, що згідно з особистою заявою від 13.06.2024 його було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини третьої статті 45 цього Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 становить 16751,77 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн х 2,09542). Розмір пенсії станом на 01.07.2024 - 5918,90 грн, у тому числі (16751,77 грн х 0,35333). Підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2021-2023 роки відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з ч. 1 ст. 27 цього Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу положень ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV вбачається, що нею врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-IV, на інший вид пенсії, визначеної Законом № 1058-IV.
Тобто показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, а саме таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що у випадку призначення особі пенсії за одним законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV (постанова від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а, від 17.01.2020 у справі № 591/5266/16-а).
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.
При цьому статтею 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Для визначення розміру пенсії за віком позивача мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за Законом № 1058-IV, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за Законом № 1058-IV, на інший.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 у справі № 400/293/19.
Враховуючи викладене, після звернення позивача 13.06.2024 із заявою про призначення пенсії за віком, відповідач повинен був призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не вирішувати питання щодо переведення з пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та при обчисленні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2021, 2022 та 2023 роки.
Суд відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки при переведенні ОСОБА_1 з 13.06.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зобов'язання відповідача здійснити з 13.06.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 , становить 35 років 4 місяці 4 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993.
Трудова книжка позивача НОМЕР_1 , заповнена вперше 02.09.1981, містить, зокрема, такі записи про його роботу:
запис № 10 - 04.05.1988 прийнятий в Дніпропетровську вантажну автостанцію Дніпропетровського обласного транспортно-експедиційного підприємства 41295 кранівником козлового крану 4 розряду (наказ № 30-к від 04.05.1988);
запис № 11 - 19.04.1993 звільнений на підставі ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ № 46-к від 19.04.1993).
На запит представника позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/188001 від 17.09.2024 було повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993, оскільки на печатці, якою завірено запис про звільнення, неможливо визначити назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, діяла на час внесення записів про роботу позивача з 04.05.1988 до 19.04.1993, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.
Згідно з пунктом 2.26 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 для підтвердження його стажу достатньо, оскільки у трудовій книжці зазначено період його роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993, підставу внесення записів, запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи із зазначенням посади і прізвища. Відбиток печатки, яким засвідчено запис про звільнення у трудовій книжці, непридатний до читання.
До позовної заяви додано копії листів Державного архіву Дніпропетровської області від 27.06.2019 № В-72-2019, Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 27.06.2019 № 03-44/В-634т, у яких зазначено, що документи Дніпропетровського обласного транспортно-експедиційного підприємства 41295, ЗАТ «Укртранс-Дніпропетровськ» на зберігання не надходили.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності ОСОБА_1 , тому зазначений відповідачем недолік, а саме неможливість визначення на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, назви підприємства, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду трудової діяльності позивача з 04.05.1988 до 19.04.1993 згідно з вказаною трудовою книжкою до загального страхового стажу, що враховується при обчисленні пенсії.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993.
Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності незарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду.
З метою захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993, зобов'язання відповідача зарахувати такий період до його загального страхового стажу та з урахуванням вказаного періоду роботи провести перерахунок пенсії позивача з дати її призначення - 13.06.2024.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.
Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0037510002 від 25.09.2024.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки при призначенні ОСОБА_1 з 13.06.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993;
- здійснити з 13.06.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 04.05.1988 до 19.04.1993 та відповідно до ч. 1 ст. 27, ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 06.08.2025.
Суддя В.В. Рянська