04 серпня 2025 р.Справа №160/21684/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Довідку ВЛК №2025-0514-1546-2308-7 від 14.05.2025р., якою визнано придатним до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на повторне ВЛК для визначення ступеня придатності позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язати виключити зі списку особового складу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
31.07.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом:
- заборони ВЧ НОМЕР_2 в особі її посадових осіб вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , переміщувати за межі ВЧ НОМЕР_2 чи до будь-яких інших військових частин/навчального центру та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації та був доправлений до Військової частини НОМЕР_1 , 2 батальйон, 2 рота, 2 взвод; НОМЕР_3 навчальний полігон, який знаходиться в АДРЕСА_1 , де проходив військову службу до моменту переводу його в іншу військову частину. Позивача було переведено з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 , де його з 19 липня 2025 року було зараховано у списки військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає, що по справі необхідно вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Військової частини НОМЕР_2 в особі її посадових осіб вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , переміщувати за межі Військової частини НОМЕР_2 чи до будь-яких інших військових частин/навчального центру та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі. З урахуванням стану здоров'я позивача та всіма офіційно підтверджуючими діагнозами згідно з консультаційних висновків лікарів, його можна кваліфікувати не як “придатного до військової служби», а як «придатного до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони», що не є тотожними поняттями. Це істотно інший правовий статус, і його використання в зоні бойових дій або направлення на злагодження в бойових частинах, а також взагалі проходження військової служби є порушенням медичних висновків і створює безпосередню загрозу його життю та здоров'ю. Таким чином, до моменту вирішення цієї справи судом по суті, виконання оскарженого рішення про мобілізацію створює ризик настання таких наслідків, які буде неможливо або надзвичайно складно усунути в подальшому. З огляду на вказане, у разі відмови у вжитті заходів забезпечення позову, позивач може бути направлений до бойових підрозділів попри сумнівну придатність, зазнати шкоди здоров'ю чи життю, бути позбавлений ефективного захисту в суді.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Як зазначає позивача, на підставі довідки ВЛК №2025-0514-1546-2308-7 від 14.05.2025 було призвано на військову службу та доставлено до Військової частини НОМЕР_1 для проходження навчання.
Разом з цим, в позовній заяві зазначено, що вказана довідка є протиправною та підлягає скасуванню.
Слід відзначити, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позовна заява містить відомості про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та переведення його до Військової частини НОМЕР_2 з 19.07.2025.
Суд вважає, що заявником не продемонстровано, яким чином невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника у справі з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування наказу про призов позивача, направлення його до військових частин.
Як вбачається, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Довідку ВЛК №2025-0514-1546-2308-7 від 14.05.2025р., якою визнано придатним до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на повторне ВЛК для визначення ступеня придатності позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язати виключити зі списку особового складу.
Суд зазначає, що позивач фактично оскаржує незаконність призову на військову службу.
При цьому, в заяві про забезпечення позову, позивач просить заборонити Військовій частині НОМЕР_2 в особі її посадових осіб вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , переміщувати за межі Військової частини НОМЕР_2 чи до будь-яких інших військових частин/навчального центру та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Суд не може погодитись з доводами заявника, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення порушеного права.
Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
Так, предметом спору у цій справі є скасування індивідуального акту, а саме довідки ВЛК №2025-0514-1546-2308-7 від 14.05.2025, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, а також наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.
Суд зазначає, що припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, вчинення дій щодо можливого переміщення не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування зазначеного оскаржуваного наказу. Таким чином, заборона направлення/переведення позивача ніяким чином не може додатково гарантувати, що рішення про скасування наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, у разі задоволення позову, буде виконано, оскільки, як зазначалось, припинення юридичної сили наказів відбувається автоматично та не потребує додаткових дій.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вилине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Суддя Н.Є. Калугіна