05 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2539/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Маневицької селищної ради до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Маневицька селищна рада (далі - позивач) звернулася з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни №77640452 від 05.03.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки»; зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради провести реєстраційні дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки»
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.03.2025 Маневицька селищна рада звернулась до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради про реєстрацію припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення, про що у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», була сформована заява про державну реєстрацію прав №65581967.
Однак, 07.03.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцькою Оксаною Вікторівною (далі - державний реєстратор, Оляніцька О.В.) прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за №77631795 з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Такий висновок державного реєстратора прав на нерухоме майно Оляніцької О.В. виконавчого комітету Луцької міської ради представник позивача вважає таким, що суперечить Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому звернувся до суду даною позовною заявою.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 справу було прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 зупинено провадження у справі №140/2539/25 за позовом Маневицької селищної ради до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, зупинити до набрання законної сили рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/24/25 за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної (військової) державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.
28.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача поданий відзив на позовну заяву у якій зазначив, що особливістю адміністративного судочинства є те, що учасниками справи можуть бути як органи місцевого самоврядування так і їх посадові особи, а тому цілком очевидно, що Виконавчий комітет Луцької міської ради не є державним реєстратором та не може бути ним, як і приймати рішення у сфері державної реєстрації прав, а тому очевидно що не є належним відповідачем, відповідно у позові повинно бути відмовлено.
Крім того представник відповідача додав, що згідно з п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Державна реєстрація права власності на майно забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що переходить у власність держави, проводиться виключно на підставі рішення суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, та заяви визначеного законодавством державного органу, що містить відомості про майно, що переходить у власність держави.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор, здійснюючи перевірку поданого документа на наявність підстав для проведення реєстраційних дій повинен визначити, чи є він документом, що підтверджує набуття права відповідно до законодавства, адже державна реєстрація може бути здійснена лише на підставі документа (документів), передбаченого чинним законодавство.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон) підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
З рішення про відмову чітко вбачається, що підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій є неможливість встановлення припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 на підставі поданого рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 (далі - рішення №54/7) у зв'язку з тим, що: “чинне законодавство не передбачає, що таке рішення може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку та підставою для державної реєстрації припинення такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».
Чинним законодавством не передбачено право територіальної громади (органу місцевого самоврядування) на безумовну (без передачі у державну власність або іншим особам) добровільну відмову від права власності на земельну ділянку. А отже чинне законодавство не визначає перелік документів, що може підтверджувати припинення права власності територіальної громади на земельну ділянку у зв'язку з безумовною (без передачі у державну власність або іншим особам) добровільною відмовою від такого права.
Представник відповідача вважає, що приймаючи рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій від 05.03.2025 №77640452 заступник начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцька О.В. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, не порушуючи права, свободи та інтереси позивача, загальних засад державної реєстрації прав.
Також зауважив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є дискреційним повноваженням державного реєстратора. Суд не може підміняти відповідні функції та зобов'язувати вчинити реєстраційні дії, які віднесені безпосередньо до компетенції державного реєстратора, оскільки рішення державного реєстратора щодо можливості або неможливості вчинення реєстраційних дій напряму залежать від обставин, які існують на момент їх вчинення. Ці обставини можуть відрізнятися від тих, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення.
31.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти тверджень представника відповідача, викладених у відзиві, з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Частиною 2 цієї статті визначено, що виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Таким чином, у позовній заяві Маневицької селищної ради вірно визначено відповідачем виконавчий комітет Луцької міської ради, а тому позовні вимоги є підставними.
Представник позивача зауважує, що реєстратор приймаючи рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій від 05.03.2025 №77640452, нібито діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, не порушуючи права, свободи та інтереси позивача, загальних засад державної реєстрації прав, зважаючи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи нібито не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Таким чином, робить помилковий висновок відповідач, з рішення про відмову, що підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій є неможливість встановлення припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 на підставі поданого рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 № 54/7 у зв'язку з тим, що: "чинне законодавство не передбачає, що таке рішення може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку та підставою для державної реєстрації припинення такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно".
Такі доводи відповідача є невірними, оскільки сформовані на підставі неповного дослідження матеріалів справи, оскільки до заяви про реєстрацію припинення права комунальної власності на земельну ділянку виконавчому комітету Луцької міської ради була додана завірена відповідно чинного законодавства копія рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», пунктом третім в якому визначено «Припинити право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення.
Вичерпний перелік підстав для державної реєстрації прав, визначено положеннями статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, відповідно до пункту 14 цієї статті, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
31.03.2023 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких додавши практику Верховного суду додатково зауважив, що Виконавчий комітет Луцької міської ради є не належним відповідачем у справі, доводи позивача не мають жодного законодавчого та фактичного підґрунтя, а тому є безпідставними. Просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 про зупинення провадження у справі №140/2539/25 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 продовжено розгляд справи за позовом Маневицької селищної ради до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03.03.2025 Маневицька селищна рада звернулась до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради про реєстрацію припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення, про що у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», була сформована заява про державну реєстрацію прав №65581967.
До заяви була додана завірена відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», який прийнятий наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01.07.2020 №144, копія рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», пунктом першим в якому визначено «Припинити право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення, та визнати таким що втратив чинність пункт 134 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення».
07.03.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцькою О.В., прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за №77631795. Підставою для відмови державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцькою О.В. зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
В своєму рішенні державний реєстратор Оляніцька О.В. зазначила, що стаття 140 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку. Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
Також, позивач вважає, що у своєму рішенні державний реєстратор провела протиправну перевірку законності прийнятого рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», на яку вона не мала права, та помилково зазначила, що нібито чинним законодавством не передбачено право територіальної громади (органу місцевого самоврядування) на безумовну (без передачі у державну власність або іншим особам) добровільну відмову від права власності на земельну ділянку.
Отже, перевіряючи законність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування, правом на перевірку законності якого вона не наділена, державний реєстратор Оляніцька О.В. помилково зазначила, що подане рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 не дає змоги встановити припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення, оскільки чинне законодавство не передбачає, що таке рішення може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку та підставою для державної реєстрації припинення такого права у Державному реєстрі речових на нерухоме майно.
Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької О.В. №77640452 від 05.03.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки, та зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради провести реєстраційні дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до пунктів 1, 2 та 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Вичерпний перелік підстав для державної реєстрації прав, визначено положеннями статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно із пунктом 14 цієї статті, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, а тому суд вважає, що рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» відповідно до вище зазначеного пункту є тим документом, що підтверджує припинення права на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення.
Крім того, відповідно до пункту «а» статті 140 Земельного кодексу України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
Підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», серед яких: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху; 9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об'єкт незавершеного будівництва (крім об'єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об'єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об'єкти нерухомості у складі подільного об'єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об'єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості, які є частинами подільного об'єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об'єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об'єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/ подільний об'єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об'єкт нерухомості у зв'язку з його першим відчуженням; 20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону; 21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Нормами частини п'ятої цієї статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор серед іншого встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 10 даного Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Відповідно до пункту 18 цього Порядку, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
Пунктом 27 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Маневицької селищної ради №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» 09.01.2025, яке оприлюднене 15.01.2025 на офіційному сайті ради за посиланням https://mg.gov.ua/docs/1895629/, тобто, згідно до вимог ст. 59 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні», у визначений статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк, тобто, протягом п'яти робочих днів, і це рішення не було зупинене чи відмінене, не було і не є скасованим, не є предметом судового розгляду, і є належною підставою (документом) відповідно до пункту 14 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Дане рішення дає змогу встановити припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки у даному рішенні чітко вказано «Припинити право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, та визнати таким, що втратив чинність пункт 134 додатку до рішення Маневицької селищної ради віл 15.01.2021 №5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення».
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту «а» статті 140 Земельного кодексу України, підставами для припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
Маневицька селищна рада, приймаючи рішення від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», діяла на підставі пункту «а» статті 140 Земельного кодексу України, а саме, на підставі добровільної відмови власника від права на земельну ділянку.
Суд зауважує, що у рішенні від 09.01.2025 рішення №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» зазначено: «Припинити право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, та визнати таким що втратив чинність пункт 134 податку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільського господарського призначення».
Тобто, скасовуючи пункт 134 податку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільського господарського призначення» дана земельна ділянка повинна перейти у власність до попереднього власника, а саме до державної власності.
Отже, висновок представника відповідача про те, що для проведення державної реєстрації припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 слід обов'язково вказати на кого необхідно здійснити передачу права - чи у державну власність або іншим особам, є не обґрунтованим.
Крім того суд вважає, що у своєму рішення державний реєстратор Оляніцька О.В. з перевищенням повноважень провела перевірку законності прийнятого рішення, підмінивши поняття добровільної відмови від права на земельну ділянку відчуженням земельної ділянки.
Так, Міністерство юстиції України у вказаному листі зазначає, що «Водночас слід зазначити, що відповідно до пунктів першого - другого частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор речових прав на нерухоме майно, зокрема: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Тобто державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій встановлює факт відсутності/наявності суперечностей заявлених речових прав з вже зареєстрованими, перевіряє документи на відповідність їх форми та змісту вимогами законодавства, проте не наділений правами перевіряти законність прийняття рішень органами місцевого самоврядування чи органами виконавчої влади».
Враховуючи вище наведені обставини суд вважає, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни №77640452 від 05.03.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» слід скасувати та визнати протиправним.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб'єкта управлінської діяльності викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 26.05.2021 у справі № 24/266/20-а, від 08.07.2021 у справі №160/1598/20, від 28.07.2021 у справі №280/160/20, від 21.04.2021 у справі №480/2675/20.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради повторно розглянути заяву позивача від 03.03.2025 №65581967 про державну реєстрацію прав, стосовно реєстрації про припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вище наведеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням відповідача, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений в розмірі 2 422,40 грн квитанцією від 07.03.2025 №564.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Маневицької селищної ради Волинської області (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Маневичі, вулиця Незалежності, будинок 26, код ЄДРПОУ 04333193) до виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19 код ЄДРПОУ 04051327) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни №77640452 від 05.03.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки».
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради повторно розглянути заяву позивача від 03.03.2025 №65581967 про державну реєстрацію прав щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га сільськогосподарського призначення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з виконавчого комітету Луцької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Маневицької селищної ради Волинської області судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Лозовський