05 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4531/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
адвокат Каверін Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 позивач), звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі також - відповідач) у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 04.01.2025 по день фактичного розрахунку 17.04.2025;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні з 04.01.2025 по день фактичного розрахунку 17.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.01.2025 № 4-ОС штаб-сержанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Представник позивача вказує, що при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем при звільненні. Зокрема, поза строками проведення розрахунку при звільненні, 18.04.2025 відповідач здійснив виплату позивачці грошових коштів, належних при звільненні, а саме - індексації грошового забезпечення на суму 19 145,57 грн.
Як наслідок представник позивача вважає, що порушення відповідачем встановленого строку виплати належного ОСОБА_2 грошового забезпечення порушує її конституційне право на своєчасне отримання винагороди за працю, яке підлягає захисту шляхом стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та зазначив, що під час проходження військової служби позивачці виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_2 прикордонному загону коштів, у відповідності до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції № 425.
Звертає увагу суду, що на даний момент у Волинському окружному адміністративному суді відкрито та тривають 6 проваджень між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовою частиною НОМЕР_1 ), а саме: дане провадження, справа №140/4531/25, а також справи №140/4102/25, №140/3345/25, №140/3314/25, №140/3322/25, №140/3217/25. Предметом кожної з вказаних справ є спір між сторонами про належний спосіб нарахування та виплати грошового забезпечення та інших виплат позивачу.
За даних обставин стверджує, що остаточний розрахунок при звільненні з військової служби з ОСОБА_1 ще не відбувся. Відтак, враховуючи відсутність факту проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку на користь позивача за весь період затримки розрахунку при звільненні є безпідставним та передчасним, а тому вимоги задоволенню не підлягають.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Також 19.05.2025 на адресу суду представником відповідача направлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивачка вже зверталася з позовними вимогами зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) перерахувати, нарахувати та виплатити на її користь різного роду виплати, які є складовою грошового забезпечення та інших видив виплат. Зокрема, на даний момент у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває 6 спорів між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовою частиною НОМЕР_1 ), а саме: дане провадження (справа №140/4531/25), а також справи за №140/4102/25, №140/3345/25, №140/3314/25, №140/3322/25, №140/3217/25. Предметом кожної з вищезазначених справ є спір між сторонами про належний спосіб нарахування та виплати грошового забезпечення та інших виплат позивачу.
Вирішуючи дане клопотання, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як встановлено судом, предметом спору у справі №140/4102/25 є вимога позивачки про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення; у справі №140/3345/25 - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки; №140/3314/25 - визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 з січня 2020 року по травень 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; №140/3322/25 - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2025 роки; №140/3217/25 - не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Водночас у даній справі ОСОБА_1 заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача середнього заробітку у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення даного позову без розгляду.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не є спірною обставиною в даній справі.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №4-ОС від 03.01.2025 «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням (а.с.12).
18.04.2025 відповідач здійснив виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на суму 19 145,57 грн, що підтверджується копією довідки АТ КБ «Приватбанк» від 18.04.2025 про рух коштів (а.с.11).
Оскільки відповідач у день звільнення не провів остаточний розрахунок (а саме, не виплатив належну суму індексації грошового забезпечення), позивачка вважає, що, відповідно до статті 117 КЗпП України, вона має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь період затримки такого розрахунку, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта та сьома).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), у частині першій статті 9 якого закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Як зазначено у частині першій статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані нормами спеціального законодавства. Водночас такі питання врегульовані нормами КЗпП України.
Так, приписами частини першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.03.2020 в справі №140/2006/19, від 16.07.2020 в справі №400/2884/18, від 04.09.2020 в справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 в справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 в справі №340/970/20, від 13.10.2021 в справі №580/1790/20, від 21.10.2021 в справі №640/14764/20 та інших.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012, за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов'язане з несвоєчасною виплатою позивачеві (у зв'язку зі звільненням) індексації грошового забезпечення.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 03.01.2025, тоді як виплата в її користь індексації грошового забезпечення було проведено відповідачем лише 18.04.2025.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідач не дотримався обов'язку виплатити позивачу всі належні йому суми при звільненні.
Отже, за встановлених обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини першої статті 117 КЗпП України, згідно з якою на відповідача покладається відповідальність у вигляді обов'язку виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд враховує, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем позивачу станом на 03.01.2025 (дата виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) належних при звільненні суми індексації грошового забезпечення.
Статтею 117 КЗпП України (в чинній на день звільнення позивачки з військової служби редакції) виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться не більше як за шість місяців.
Тож, у межах цієї справи належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Наведена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, отже така є сталою та послідовною.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Підпунктом «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Як встановлено пунктом 8 розділу VI Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до відомостей особової картки грошового забезпечення позивачки за 2024 рік (а.с.17) нараховане грошове забезпечення за листопад та грудень 2024 року (тобто за два останні повні місяці перед звільненням) становить 96363,37 грн: 47764,77 грн за листопад 2024 року та 48598,60 грн за грудень 2024 року.
Виходячи з цього, середньоденне грошове забезпечення позивачки становить 1579,73 грн (96363,37грн/61, де 61 кількість календарних днів у листопаді-грудні 2024 року).
Суд встановив, що період затримки виплати позивачці індексації грошового забезпечення становить з 04.01.2025 (наступний день після звільнення) по 17.04.2025 включно (день, що передує дню остаточної виплати індексації грошового забезпечення) та складає 104 календарні дні.
Відтак стягненню із відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем в сумі 164291,92 грн (104 дні х 1579,73 грн).
При цьому підстав для зменшення розміру суми середнього заробітку, враховуючи актуальну позицію Верховного Суду, із застосуванням принципів співмірності та пропорційності, суд не вбачає.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про безпідставність та передчасність стягнення середнього заробітку на користь позивача з огляду на відсутність факту проведення остаточного розрахунку при звільненні та наявності інших судових спорів, ініційованих ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача в її користь інших складових грошового забезпечення.
Зокрема, суд враховує постанову Верховного Суду від 17.07.2025 у справі №160/18656/22, де касаційний суд зазначив, що кожне з порушень (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення та несвоєчасна виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше.
Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб'єктного складу. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.
Згідно з частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати в її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 164 291,92 грн.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду належних доказів правомірності своїх дій.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 986,40 грн (а.с.5).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 04.01.2025 по 17.04.2025 включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні з 04.01.2025 по 17.04.2025 включно у розмірі 164 291,92 гривень (сто шістдесят чотири тисячі двісті дев'яносто одна гривня 92 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 986,40 гривень (дев'ятсот вісімдесят шість гривень 40 копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 05 серпня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Н. В. Стецик