про повернення позовної заяви
м. Вінниця
06 серпня 2025 р. Справа № 120/9088/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском встановленого строку звернення до суду та надано строк на усунення недоліків, шляхом надання мотивованого клопотання про поновлення строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали представником позивача надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, що мотивоване тим, що позивачем фактично не пропущено строку звернення, оскільки останній дізнався про порушення своїх прав, отримавши відповідь від відповідача 21.05.2025 року.
Надаючи оцінку викладеному, суд керується таким.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
У разі відсутності певних нарахувань, позивач мав реальну можливість ініціювати запити щодо цих виплат або звернутися до суду у тримісячний строк, визначений статті 233 КЗпП України.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 21.05.2025 року після отримання листа відповідача з інформацією щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.
Так, суд зауважує, що матеріали справи містять лист представника позивача від 27.11.2024 року в інтересах позивача з вимогами, окрім іншого, нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період безпосередньої участі у бойових діях та заходах з 05.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, за наявними у військовій частині документами, які підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах.
Так, на вказане звернення військовою частиною було надано відповідь від 18.12.2024 року.
До даної відповіді відповідачем також було додано довідку про грошове забезпечення позивача із якої достеменно можливо встановити факт виплати чи/або невиплати спірної винагороди позивачу.
Посилання представника позивача на те, що 21.05.2025 було зафіксовано відмову у нарахуванні позивачу додаткової грошової винагороди, оцінюються критично, адже військова частини НОМЕР_1 не здійснювала нарахування та виплату спірної винагороди впродовж тривалого проміжку часу.
Суд зауважує, що останній не був позбавлений можливості звернутися у рамках розумного строку за захистом своїх прав до суду.
З урахуванням цього, подання позову лише у липні 2025 року, при тому, що момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав настав значно раніше, свідчить про пропущення передбаченого статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Відтак, в заяві про поновлення строку звернення не містить підстав, які б вказували на пропущення строку звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович