05 серпня 2025 р. Справа № 120/7154/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Кучер Г.М., подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ? відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ? відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 03.04.2025 № 025650011370 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 14.03.2025, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992, період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003, період роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про призначення пенсії за віком. Разом з тим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2025 № 025650011370 у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. При цьому зі змісту рішення видно, що до страхового стажу позивача не був зарахований: 1) період роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992, оскільки відсутні відомості про трудову діяльність у громадському господарстві; 2) період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; 3) період роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав звертається до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позов заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Також відповідач 2 на вимогу суду надав матеріали пенсійної справи позивача.
19.06.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 19 років 07 місяців 15 днів, стаж для розрахунку права становить ? 21 рік 07 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Водночас до страхового стажу позивача не зарахований: 1) період роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992, оскільки відсутні відомості про трудову діяльність у громадському господарстві; 2) період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; 3) період роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 14.03.2025 позивач ОСОБА_1 , у тримісячний строк після досягнення пенсійного віку, звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Серед інших документів до заяви позивач додав трудову книжку серії НОМЕР_1 - з метою підтвердження страхового стажу.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність достатнього страхового стажу, а саме 32 роки.
Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 19 років 07 місяців 15 днів, стаж для розрахунку права становить ? 21 рік 07 місяців 20 днів. Водночас за поданими документами до страхового стажу позивача не зарахований:
- період роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992, оскільки відсутні відомості про трудову діяльність у громадському господарстві;
- період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
- період роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу.
Щодо періоду роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992, оскільки відсутні відомості про трудову діяльність у громадському господарстві, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі ? Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
У даному ж випадку представником позивача не додано до матеріалів позовної заяви трудову книжку колгоспника, яка б була оформлена на ОСОБА_1 .
Поряд з цим членство позивача в колгоспі в період з 25.08.1986 по 23.08.1992 відображене у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 , проте вона не містить відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності.
Суд зазначає, що, враховуючи приписи ч. 2 ст. 56 Закону №1788-XII, інформація про мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання є необхідним, оскільки це впливає на зарахування стажу або повного або за фактичною тривалістю.
Так, невиконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин є підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, а не повністю.
Відтак, з метою врахування стажу роботи у колгоспі заявнику, за загальним правилом, необхідно надати трудову книжку колгоспника, де зазначається, скільки днів на рік потрібно було працювати і скільки людина фактично відпрацювала. Або, у випадку відсутності трудової книжки колгоспника чи відсутності у ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
На підставі вказаної інформації орган пенсійного фонду приймає відповідне рішення: якщо норма виконана, то відповідний рік до стажу зараховують повністю. Якщо ж трудоднів було менше, ніж передбачено у конкретному році, то до стажу зараховують лише ці трудодні тобто фактичну тривалість роботи.
Проте позивач не надав трудову книжку колгоспника, яка б була оформлена на його ім'я, чи/або будь-яких інших документів на підтвердження вказаних вище обставин щодо його трудової участі в громадському господарстві.
Водночас відсутність відомостей про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі не можуть вважатися формальними неточностями, оскільки відсутність даних про установлений в колгоспі мінімум участі в громадському господарстві, виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період є підставою для не зарахування такого періоду до страхового стажу.
Однак суд враховує, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 слідує наступне:
- відповідно до запису № 3 - 25.08.1986 позивач прийнятий в члени колгоспу ім. Калініна с. Березівка Роздольнинського р-ну АРК в якості робочого будівельної бригади;
- відповідно до запису № 4 - 23.08.1992 позивач виключений із членів колгоспу колгоспу ім. Калініна с. Березівка Роздольнинського р-ну АРК за власним бажанням.
Суд враховує, що колгосп ім. Калініна, в якому, відповідно до трудової книжки, позивач перебував у трудових відносинах з 25.08.1986 по 23.08.1992, знаходився в селі Березівка Роздольненського району АРК. Ця територія, згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є тимчасово окупованою територією України. З 20.02.2014 державні органи України втратили можливість здійснювати свої повноваження на території Автономної Республіки Крим, у тому числі щодо витребування документів з архівів або підприємств, які там розташовані.
За загальними правилами, трудова діяльність у колгоспі зараховується до стажу за умови надання трудової книжки колгоспника або довідки підприємства (правонаступника) чи архівної установи, яка підтверджує виконання річного мінімуму трудової участі або кількість відпрацьованих днів. Однак у випадках, коли підприємство або архівна установа, що могли видати такі документи, перебувають на тимчасово окупованій території, фізична особа об'єктивно позбавлена можливості отримати зазначені документи.
У такій ситуації суд вважає за можливе враховувати трудову книжку позивача як належний доказ. При цьому суд враховує, що трудова книжка серії НОМЕР_1 містить послідовні записи про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу ім. Калініна з 25.08.1986 та виключення 23.08.1992 за власним бажанням. Записи оформлено відповідно до вимог Інструкції: вони зроблені охайно, без виправлень, засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою колгоспу. Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які відомості або докази, які б ставили під сумнів достовірність або юридичну силу цих записів.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у зв'язку з об'єктивною неможливістю витребування довідок про виконання мінімуму трудової участі внаслідок розташування колишнього колгоспу на тимчасово окупованій території, а також за наявності належно оформлених записів у трудовій книжці, період роботи ОСОБА_1 у колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, то суд виходить з наступного.
Страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788-XII.
Розділом XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (п. 3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі ? Порядок № 22-1), згідно абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.
За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 ? довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 ? довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
На підтвердження провадження підприємницької діяльності упродовж спірного періоду позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 31.03.1998.
Втім, вказаний документ не містять інформації щодо здійснення позивачем у спірний період підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Позивач також надав листи Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.03.2025 № 9264/6/02-32-12-01-17 та від 22.05.2025 № 28647/6/02-32-24-01-18, наданих у відповідь на запити щодо сплати податків ОСОБА_1 за період з 01.04.1998 по 31.12.2003 та щодо системи його оподаткування, в яких зазначено про неможливість надання такої інформації у зв'язку із закінченням строків зберігання документів та відсутністю відповідних відомостей в інформаційних базах.
Разом з тим, з аналізу вказаних листів та інших матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належних й допустимих доказів, які б підтверджували перебування його на спрощеній системі оподаткування із застосуванням фіксованого податку або факт сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у період з 01.04.1998 по 31.12.2003.
Як вже зазначалося вище, перебування на спрощеній системі оподаткування може підтверджуватися додатково спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.
Тобто закон надає особі можливість підтвердити провадження підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування за допомогою кількох альтернативних документів.
Проте у цій справі жоден із наведених способів підтвердження позивачем не був реалізований.
У позовній заяві зазначається, що діяльність позивача у спірний період була торговельною, про що також свідчить свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 31.03.1998, у якому вказано відповідний вид діяльності. Також позивач щомісяця отримував у податковому органі торгові патенти, які були чинними протягом одного місяця та поверталися до податкової інспекції на початку наступного місяця. У зв'язку з цим, а також з огляду на відсутність у той час технічної можливості копіювання, торгові патенти у позивача не збереглися. Водночас на адвокатські запити Головне управління ДПС у Вінницькій області листами від 07.03.2025 № 9264/6/02-32-12-01-17 та від 22.05.2025 № 28647/6/02-32-24-01-18 повідомило про неможливість надання інформації щодо системи оподаткування та сплати податків ОСОБА_1 у період з 01.04.1998 по 31.12.2003 у зв'язку із закінченням строків зберігання документів та відсутністю відповідних відомостей в інформаційних базах.
Тобто обставини, на які посилається позивач, об'єктивно не підтверджені у передбачений законодавством спосіб, а документи, які могли б довести застосування спрощеної системи оподаткування із фіксованим податком або сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, у матеріалах справи відсутні, а з боку контролюючого органу отримано офіційну відповідь про відсутність такої інформації.
Суд враховує, що частина документів могла бути втрачена не з вини позивача. Водночас законодавством передбачено можливість підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування або факту сплати страхових внесків альтернативними способами. Зокрема, згідно з Порядком № 22-1 та постановою Кабінету Міністрів України № 637 такими доказами можуть слугувати довідки податкового органу про перебування на обліку як платника фіксованого або єдиного податку, копії квитанцій, платіжних доручень або документів про поштові перекази на сплату відповідних податків, архівні довідки податкових органів або Пенсійного фонду України, дані з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також бухгалтерські або податкові документи, що збереглися у позивача, зокрема облікові книги, звіти, чеки про оплату патентів.
Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003.
При цьому суд зауважує, що ухвалене судове рішення не позбавляє позивача права повторно звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою про врахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1998 по 31.12.2003 у разі подання відповідних належних та допустимих доказів.
Щодо періоду роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язки по сплаті страхових внесків, а також звітування про найманих працівників (застрахованих осіб) та відповідальність за неналежне їх виконання покладена на страхувальника.
Суд зауважує, що причиною відсутності щодо позивача відомостей про роботу в Реєстрі застрахованих осіб могло стати неналежне виконання роботодавцем (страхувальником) обов'язків із сплати внесків та подання звітності за встановленою формою.
Виходячи із встановлених у цій справі обставин, внаслідок невиконання страхувальником своїх обов'язків тягар негативних наслідків у вигляді неврахування періоду роботи до страхового стажу та відмови у призначенні пенсії покладено на позивача, що є неприпустимим та суперечить основним засадам в сфері соціального захисту.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 (справа № 144/669/17) та від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), за змістом якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, суд доходить висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи з 15.04.2003 по 31.12.2004.
З урахуванням вищевказаних висновків, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2025 № 025650011370 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком визнається судом протиправним та скасовується.
Однак, беручи до уваги встановлені обставини справи та зроблені вище висновки, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідачів обов'язку щодо призначення позивачу пенсії за віком, оскільки остаточне вирішення питання про достатність страхового стажу та призначення пенсії належить до компетенції пенсійного органу, який має здійснити повторну оцінку поданих документів з урахуванням цього судового рішення.
Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих сторонами доказів, суд доходить до висновку, що відповідач 2 неналежно розглянув заяву позивачки від 14.03.2025 про призначення пенсії по інвалідності та прийняв передчасне і протиправне рішення № 023830031283 від 21.03.2025, яким відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачці пенсії за віком вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2025 № 025650011370 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за місцем проживання позивача (звернення за призначенням пенсії) обов'язку зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992 та період роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004 та з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2025 про призначення пенсії за віком.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 484,48 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів у справі (порівно).
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2025 № 025650011370 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна з 25.08.1986 по 23.08.1992 та період роботи у ПП ОСОБА_2 з 15.04.2003 по 31.12.2004 та з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2025 про призначення пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 242,24 грн (двісті сорок дві гривні 24 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 242,24 грн (двісті сорок дві гривні 24 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Кучер Ганна Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 307, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100);
3) відповідач-1 : Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008);
4) відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено 05.08.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович