Справа № 991/7701/25
Провадження 1-кс/991/7771/25
31 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Громадської організації «Платформа Громадський контроль», в інтересах якої діє її голова ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про вчинене кримінальне правопорушення,
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (далі - Громадська організація), в інтересах якої діє її голова ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви Громадської організації від 10.07.2025 за вих. № 1288/25 (далі - Заява) про кримінальне правопорушення (далі - Скарга), в якій він просить:
- визнати бездіяльність посадових осіб НАБУ незаконною;
- зобов'язати посадових осіб (детективів) НАБУ розглянути подану Громадською організацією Заяву про вчинення кримінального правопорушення та внести відповідні відомості до ЄРДР.
Скарга мотивована тим, що Громадською організацією 11.07.2025 на електронну пошту та поштовим відправленням АТ «Укрпошта» до НАБУ направлено Заяву, однак, відомості за вказаною Заявою у порушення вимог ст. 214 КПК України до ЄРДР не внесено.
Представник Громадської організації був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду Скарги, до суду не з'явився, у прохальній частині Скарги (п. 4) просив проводити її розгляд без участі скаржника.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, (НАБУ) про дату, час та місце розгляду Скарги був повідомлений належним чином, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема слідчий суддя, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести судове засідання за відсутності особи, яка звернулася зі Скаргою, та представника особи, бездіяльність якої оскаржується.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши зміст Скарги та додані до неї матеріали, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником.
Згідно з. ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).
Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв'язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення на фактичні обставини, що свідчать про наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, об'єктивні дані, які свідчать про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, можливо зробити висновок, що однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до ЄРДР, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться у заяві/повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
Під час судового розгляду Скарги встановлено, що Громадською організацією 11.07.2025 до НАБУ на електронну пошту та поштовим відправленням АТ «Укрпошта» направлено Заяву. Відповідне поштове відправлення отримано НАБУ 15.07.2025.
Станом на день розгляду Скарги, не надано доказів внесення відомостей за Заявою до ЄРДР.
При дослідженні змісту Заяви слідчим суддею встановлено, що у Заяві наявність достатніх підстав вважати щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, обґрунтовується наступним: відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік мати ОСОБА_4 , який є заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, - ОСОБА_5 28.07.2023 придбала житловий будинок загальною площею 204,1 кв.м. Вартість вказана в декларації - 336 019 грн. Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою знаходиться котеджний комплекс закритого типу, що розташований біля озера Блакитне. Вартість, вказана в декларації виглядає дуже сумнівно, оскільки ринкова вартість 1 кв.м. будинку в цьому котеджному комплексі, без внутрішнього оздоблення складає 250 доларів США, відповідно вартість будинку площею 204,1 кв.м. мала б скласти 51 тис. доларів США або 1, 86 млн. грн. (за офіційним курсом НБУ станом на 01.07.2023 1 долар = 36, 57 грн). За такого, ОСОБА_4 свідомо, умисно, достовірно знаючи реальну вартість придбаного членом сім?ї об?єкту нерухомого майна, вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що відрізняються від достовірних на суму 1, 52 мли. грн., тобто вчинив дії, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Згідно положень ст. 33-1, абз. 6 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України Скарга підсудна Вищому антикорупційному суду.
Так, згідно ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції, яка діяла до 17.06.2025) кримінальним правопорушенням є умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 08.11.2023 за № 252/23 (далі - Порядок), інформація про вартість об'єкта декларування зазначається на дату набуття суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї права на цей об'єкт декларування або відповідно до останньої грошової оцінки майна. Інформація про вартість об'єкта декларування на дату набуття права відображається на підставі документа, відповідно до якого набуто право (за його наявності). Проведення оцінки об'єкта декларування з метою заповнення декларації не вимагається.
Згідно роз'яснень НАЗК (https://wiki.nazk.gov.ua/category/deklaruvannya/iv-zagalni-polozhennya-shhodo-vidobrazhennya-vidomostej-pro-ob-yekty-deklaruvannya/) під вартістю за останньою грошовою оцінкою слід розуміти вартість майна, майнових прав, закріплену у Звіті про оцінку майна, який сформований суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не пізніше кінця звітного періоду. Інформація про вартість об'єкта декларування на дату набуття права відображається на підставі документа, відповідно до якого набуто право (за його наявності).
Таким чином, відомості до декларації щодо вартості об'єкта декларування мають вноситися суб'єктом декларування на підставі документа, відповідно до якого набуто право, або за останньою грошовою оцінкою, сформованою не пізніше кінця звітного періоду.
Однак у Заяві відсутні будь-які конкретні об'єктивні дані, які б свідчили, що зазначена ОСОБА_4 у відповідній декларації вартість об'єкта декларування (будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) відрізняється від вартості набуття або останньої грошової оцінки такого об'єкта.
За такого, у Заяві відсутні відомості про наявність в діях ОСОБА_4 ознак наведеного злочину, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення, не зазначено фактичних обставин, наявність яких може свідчити про достатні підстави вважати щодо вчинення кримінального правопорушення, з чим вищезазначені положення закону безпосередньо пов'язують внесення відомостей до ЄРДР.
За такого, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена, зокрема про відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення Скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 306-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1