Номер провадження 22-ц/821/882/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/6529/24 Категорія: 304090200 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
06 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Карпенко О.В., Новікова О.М.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Павло Дмитрович;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка Павла Дмитровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2016 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С03.221.72062, відповідно до умов якої банк надав клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, максимальний ліміт кредитної лінії встановлений в розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.
Позивач вказував, що підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна», було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.
В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № С03.221.72062 від 19.12.2016 року.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору від 19.12.2016 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову становить 44 625,33 грн., яка складається із заборгованість за основним боргом 16 987,81 грн. та заборгованість за відсотками - 27 637,52 грн.
ТОВ «Свеа Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № С03.221.72062 від 19.12.2016 року в розмірі 44625,33 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс», заборгованість за договором № С03.221.72062 від 19.12.2016 року в розмірі 44625,33 грн. Вирішено питання судових витрат.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №С03.221.72062 від 19.12.2016 року та під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс», як нового кредитора, заборгованості заявленої в межах позовних вимог у розмірі 44 625,33 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко П.Д. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2025 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до позовної заяви, позивач зазначає про кредитний ліміт встановлений відповідачу у розмірі 10 000 грн., тоді як в розрахунку ціни позову, який міститься в позовній заяві міститься наступне: заборгованість за основним боргом - 16 987,81 грн.; заборгованість за відсотками - 27 637,52 грн., всього заборгованість - 44 625,33 грн.
Крім того в матеріалах справи наявна заява відповідача про отримання кредиту у розмірі 15 000, 00 гривень. Прибутковий касовий ордер, який міститься в матеріалах судової справи взагалі містить інформацію про перерахування на виконання кредитного договору коштів у розмірі 1 гривні.
В матеріалах справи наявна виписка з 19.12.2016 року по 25.07.2023 року по рахунку НОМЕР_1 , в якому з поміж інших транзакцій містяться транзакції де йде мова про виду траншу кредиту по різним маленьким сумам. В свою чергу не зрозуміло кому взагалі належить даний рахунок, ким видавалися той чи інший транш кредиту.
Більше того сама виписка містить лише загальну інформацію про транзакції, які не доводять факту виконання зобов'язання зі сторони банку. Виписка з рахунку не містить інформації, яка б однозначно підтверджувала належне перерахування коштів.
Вважає, що у справі відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачу, що є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви, крім того наявні підстави для застосування строків позовної давності, як для заборгованості за кредитом в цілому, так і нарахованим штрафним санкціям. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2016 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С03.221.72062.
Відповідно до п. 2 договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках цієї угоди та договору, та випускає клієнту платіжну картку MasterCard World, терміном дії 2 роки.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 кредитного договору, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн. Визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Як зазначив позивач процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.
На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Факт відкриття позивачем кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, а також користування кредитними коштами відповідачем підтверджується випискою по рахунку (а.с.18-21).
Відповідач виконувала взяті на себе зобов'язання, проте з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № С03.221.72062 від 19.12.2016 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подачі позову, складає 44625,33 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 16987,81 грн., заборгованість за відсотками 27637,52 грн.
25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна», що підтверджується копією нотаріально посвідченого рішення єдиного учасника про зміну назви), було укладено договір факторингу №01.02-31/23 (а.с.22-26, 35).
Відповідно до розділу 2 згаданого договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № С03.221.72062 від 19.12.2016 року.
Факт виконання зобов'язання по оплаті прав за вищевказаним договором підтверджується платіжною інструкцією № 9217 від 26.07.2023 на загальну суму 11 963 508 грн. (а. с. 34)
На підтвердження вищенаведеного позивачем додано витяг з реєстру боржників, який стосується саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № С03.221.72062 від 19.12.2016 року.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконала у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.
Такі висновки підтверджуються як змістом укладеного відповідачем договору кредитування, розрахунком платежів по кредиту, які позичальник належним чином не здійснив, що й обумовило фактичне виникнення заборгованості, права вимоги щодо стягнення якої перейшли до позивача за чинним договором факторингу, а також обігом коштів по банківській картці відповідача, який підтверджує систематичне використання кредитних коштів з боку позичальника.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс», як нового кредитора, заборгованості заявленої в межах позовних вимог у розмірі 44 625,33 грн.
Надаючи оцінку аргументам скаржника у справі, апеляційний суд відхиляє його посилання на те, що позивачем не надано суду доказів розміру кредитного боргу, оскільки відповідні нарахування здійснено згідно положень кредитного договору щодо розмірів тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та строком виконання зобов'язань позичальника щодо сплати платежів по договору, що по суті скаржником не спростовується.
Не можна погодитися і з аргументами скаржника про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, з урахуванням наступного.
За приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Частиною 1 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За обставин даної справи останнє погашення по кредиту відбулося 28.11.2019 року (що свідчить у розумінні приписів ч.1 ст.264 ЦК України про переривання строків позовної давності шляхом визнання позичальником наявних у нього зобов'язань), позовну заяву до суду подано 25.11.2024 року.
При цьому за приписами пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.
Крім того, військовий стан в державі, введений 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався, триває і на даний час.
Отже, правових підстав для відхилення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості внаслідок спливу строків позовної давності не має.
Відтак апеляційні аргументи позивача свого підтвердження при перегляді справи апеляційним судом не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка Павла Дмитровича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді