Номер провадження 22-ц/821/1096/25 Справа № 699/1881/24 Категорія: 305010000 Головуючий по 1 інстанції Літвінова Г.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
05 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Карпенко О.В.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Ліннік Микола Сергійович
відповідач - ОСОБА_2
особа, що подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 - адвокат Ліннік Микола Сергійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лінніка Миколи Сергійовича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 90 925,85 грн. за спричинену моральну шкоду та судовий збір в розмірі 3 058 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що в 2023 році сторони у справі уклали усну угоду щодо купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На виконання усної домовленості ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 2 000 доларів США.
Оскільки продавцем будинку було повідомлено позивачу неправдиву інформацію про стан будинку та не повідомлено про відсутність документів на нього, остання звернулася до суду з позовом про повернення сплачених коштів за будинок у розмірі 2 000 доларів США, що еквівалентно 75 050 грн.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 75 050 грн., а також судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп. При ухваленні рішення, судом не було компенсовано ОСОБА_1 витрати на професійну допомогу адвоката, витрати на експертну оцінку вартості будинку, поштові витрати, витрати на пальне, доплату різниці вартості будинку в сумі 50 925 грн. 85 коп. Судом відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з приводу стягнення судових витрат із вказаного приводу.
Позивач вважає, що їй в результаті неправомірних дій відповідача щодо продажу домоволодіння та відмови в компенсації додаткових витрат, які не були задоволені судом першої інстанції під час розгляду справи про стягнення грошових коштів завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 90 925 грн. 85 коп.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 доплати по різниці у вартості будинку у розмірі 7 290 грн. 70 коп. та щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 9 500 грн. у справі № 699/194/24.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 816 грн. 80 коп.
Рішення суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення доплати по різниці у вартості будинку у розмірі 7 290 грн. 70 коп. обґрунтовано тим, що вказана вимога була вирішена рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у справі № 699/194/24 шляхом стягнення на користь позивача коштів переданих за будинок, а вимога щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 500 грн. також вирішена ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року в зазначеній справі, якою ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення через недотримання нею процесуальних вимог щодо термінів подачі відповідної заяви та доказів підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтував свої висновки тим, що ОСОБА_1 не довела суду тієї обставини, що моральна шкода завдана їй протиправними діями чи бездіяльністю відповідача і що між такими діями чи бездіяльністю існує причинний зв'язок.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ліннік М.С. просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 90 925,85 грн. за спричинену моральну шкоду, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 058 грн., витрати на підготовку та подачу відповідних документів до суду, а також витрати на пальне в сумі 7 000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що позивач в підтвердження своїх позовних вимог, разом з подачею позовної заяви надала суду всі належні та допустимі докази завдання їй моральної шкоди, однак таким доказам була надана неправильна оцінка судом. Відповідач ніяким чином не спростував доводи позивача та не підтвердив жодними доказами свої заперечення, однак суд проявив однобічність в підході щодо оцінки доказів та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_2 вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду. Під час ухвалення рішення судом першої інстанції правильно встановлено, що відсутній причинний зв'язок між шкодою і протиправними діяннями відповідача, як заподіювача шкоди. Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність шкоди і причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, тому судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на відзив на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Лінніка М.С. вказано, що відзив на апеляційну скаргу не спростовує доводів скаржника щодо незаконності рішення суду, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі мали намір укласти договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 , який у порядку спадкування належить відповідачу. На підтвердження своїх намірів позивач передала відповідачу на підставі письмової розписки у рахунок майбутніх платежів за будинок кошти у розмірі 2 000 доларів США у якості авансу, а відповідач дозволила вселитися останній у будинок. В подальшому позивач відмовилася купувати будинок та висунула вимогу про повернення відповідачем сплачених в якості авансу коштів в розмірі 2 000 доларів США. Спір між сторонами вирішено судом. Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2024 року у справі № 699/194/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено та стягнуто на її користь 75 050 грн. та судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Відповідач ОСОБА_2 повністю сплатила стягнуті судовим рішенням кошти.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року у справі № 699/194/24 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Ухвала суду обґрунтована тим, що позивач не дотримався порядку подачі доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, зазначено, що інші витрати, відносно яких позивач просила ухвалити додаткове рішення, а саме вартість експертної оцінки будинку, поштові витрати, витрати на пальне, доплата у різниці вартості будинку не є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи у розумінні ст. 133 ЦПК України і відносно них не може бути ухвалено додаткове рішення на підставі ст. 270 ЦПК України.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що завдана їй моральна шкода полягає у понесених нею матеріальних витратах, пов'язаних із попередніми домовленостями з ОСОБА_2 щодо укладення договору купівлі-продажу будинку, у незручностях, яких вона зазнала у зв'язку із переїздом у будинок відповідача, перебуванням у ньому, а в подальшому виселенням з цього будинку.
Отже, предметом позовних вимог, що виникли між сторонами у справі № 699/1881/24 є відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає:
1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14 та від 20 лютого 2018 року у справі № 818/1394/17 для відшкодування шкоди обов'язковою умовою необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Для відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з відповідним позовом не доведено, що вказана моральна шкода завдана їй протиправними діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 і що між такими діями (бездіяльністю) існує причинний зв'язок.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам у справі, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивач на власний розсуд і ризик надала відповідачу аванс за будинок у рахунок майбутнього договору купівлі-продажу, при цьому не перевіряла наявності у відповідача правовстановлюючих документів на будинок, дійсної експертної оцінки вартості будинку. Від попередніх домовленостей між сторонами щодо укладення договору купівлі-продажу будинку відмовилася саме позивач, але після цього не виселялася з будинку. Понесені позивачем судові витрати у справі № 699/194/24 відшкодовані позивачу не були не через дії відповідача, а через недотримання нею процесуальних вимог, визначених для їх стягнення.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів досліджених судом першої інстанції.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду в частині повернення ОСОБА_1 з державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в розмірі 1816 грн. 80 коп. також є обґрунтованим та узгоджується з положенням п.1 ч. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 доплати в різниці у вартості будинку у розмірі 7 290 грн. 70 коп. та в частині вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 9 500 грн. у справі № 699/194/24. Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в цій частині.
Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема, змагальність та диспозитивність.
Частина 5 ст. 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19 зазначено, що ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 заявлено про стягнення моральної шкоди та стягнення судових витрат по сплаті судового збору.
Позовних вимог, в частині яких суд першої інстанції закрив провадження у справі ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви не заявлялося. Матеріали справи не містять заяв ОСОБА_1 про зміну предмету позову або про збільшення позовних вимог. Закриваючи провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 доплати в різниці у вартості будинку у розмірі 7 290 грн. 70 коп. та в частині вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 9 500 грн. у справі № 699/194/24, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 та вирішив процесуальне питання відносно вимог, які позивачем не заявлялись, тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування, оскільки судом допущено порушення норм процесуального законодавства при його вирішенні.
Оскільки, рішення суду в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 підлягає залишенню без змін, тому перерозподіл судових витрат у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України судом апеляційної інстанції не здійснюється.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині закриття провадження у справі відносно вимог про доплату різниці вартості будинку та відшкодування витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лінніка Миколи Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року в частині закриття провадження у справі відносно позовних вимог щодо стягнення доплати різниці у вартості будинку у розмірі 7 290 грн. 70 коп. та щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 9 500 грн. скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2025 року.
Судді