Рівненський апеляційний суд
06 серпня 2025 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи ТзОВ «ІЗОТЕРМ-С» до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,-
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 січня 2025 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, яку надіслала засобами поштового зв'язку 24 січня 2025 року.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не достатньо ґрунтовно дослідив докази, у зв'язку з чим, висновки, викладені у постанові суду, не відповідають обставинам справи.
Переконана, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , адже вона рухалася у своїй смузі руху, завчасно увімкнула покажчик повороту ліворуч, зайняла крайнє ліве положення на своїй смузі та готувалася здійснити маневр повороту ліворуч, а ОСОБА_2 розпочавши маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу руху, не вибрав безпечного інтервалу між транспортними засобами, внаслідок чого відбулося їх зіткнення.
При цьому, зауважує, що безпосередньо перед зіткненням, вона не змінювала напрямок руху, оскільки почала знижувати швидкість для виконання маневру повороту ліворуч перебуваючи у межах своєї смуги руху.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано закрив провадження у справі відносно ОСОБА_2 , а тому просить скасувати постанову місцевого суду та притягнути його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Справа № 559/4207/24 Суддя в суді І інстанції - Жуковська О.Ю.
Провадження № 33/4815/266/25 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій, зокрема, зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п. 2.3Б ПДР України).
Перед початком обгону водій повинен переконатися, зокрема, в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч (п. 14.2. "Б" ПДР України).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №156951 від 23 жовтня 2024 року вбачається, що 23.10.2024 о 09:21 год., в с. Тараканів, а/д М-06 «Київ-Чоп», 380 км, водій ОСОБА_2 керуючи т/з Mercedes-Benz 817, р.н. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком обгону не переконався у тому, що водій який рухався попереду по тій самій смузі подав сигнал про намір повороту ліворуч та допустив зіткнення з т/з RENAULT Megane, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в наслідок чого т/з отримали механічні пошкодження
ОСОБА_2 інкримінується порушення п.п. 2.3б, 14.2б ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
По факту даного ДТП, стосовно обох водіїв, працівниками поліції складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, які є предметом розгляду судових справ №559/4210/24 (стосовно ОСОБА_1 ) та №559/4207/24 (стосовно ОСОБА_2 ).
До кожного із протоколів долучено схему ДТП, яка підписана обома водіями без зауважень, що мітить ідентичні відомості щодо місця зіткнення, характеристик ділянки дороги, де сталася ДТП та характеру пошкоджень транспортних засобів.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 січня 2025 року у справі №559/4210/24, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
У ході розгляду справи №559/4210/24 було встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення п. 10.1. ПДР України, перед зміною напрямку руху, а саме виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та допустила зіткнення з т/з Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював обгін її автомобіля.
Проведена у ході розгляду справи №559/4210/24 судова автотехнічна експертиза, яка була призначена за клопотанням захисника Сіренко П.І., винуватості останньої у вчиненні ДТП не спростовує, а вини ОСОБА_2 - не доводить.
Виходячи з аналізу та оцінки складеної працівниками патрульної поліції схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка підписана учасниками ДТП без зауважень, місця зіткнення та характеру пошкоджень транспортних засобів і механіки їх виникнення, письмових пояснень учасників ДТП, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 порушень п.п. 2.3б, 14.2б ПДР України, що перебувало б у прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням ДТП.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що визначене поліцейським місце зіткнення транспортних засобів було погоджене із обома водіями і на місці події ОСОБА_1 жодним чином не стверджувала, що перед зіткненням вона не змінювала напрямок руху (файл clip-5.mp4 00:00-02:00год.).
ОСОБА_2 стверджує, що перед початком обгону автомобіля ОСОБА_1 , у неї не був увімкнений лівий покажчик повороту, а тому ключовим для визначення причинно-наслідкового зв'язку між діями водіїв та зіткненням є характер пошкоджень їх транспортних засобів.
Так, схема ДТП та наявні у справі фото- та відеоматеріали вказують, що зіткнення транспортних засобів відбулося на зустрічній смузі руху внаслідок зміни ОСОБА_1 напрямку руху з метою виконання маневру повороту ліворуч, коли транспортний засіб ОСОБА_2 порівнявся з її автомобілем під час обгону.
Даний факт підтверджується характером пошкоджень транспортних засобів, адже транспортний засіб ОСОБА_2 немає фронтальних пошкоджень, а удар відбувся у передню праву його частину і характерний повздовжньому тертю.
Враховуючи, що матеріали справи не містять переконливих доказів, що ОСОБА_1 завчасно увімкнула лівий покажчик повороту, а покази свідка ОСОБА_3 , яка була пасажиркою автомобіля ОСОБА_1 , викликають сумніви у своїй об'єктивності, відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3б, 14.2б ПДР України.
Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, складений відносно ОСОБА_2 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таких доказів матеріали даної справи не містять.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, адже вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.