Рівненський апеляційний суд
06 серпня 2025 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Віталія Михайловича на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В.М. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що ОСОБА_1 необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вина в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а саме: працівники поліції, у відповідності до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» його не зупиняли, факт керування ним автомобілем не зафіксований, а наявний у справі відеозапис не являється безперервним, а тому об'єктивно не відображає події, які мали місце. Крім того, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, його освідування повинно було здійснюватися у порядку ст. 266-1 КУпАП.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення
Справа №570/689/25 Суддя в суді І інстанції - Кушнір Н.В.
Провадження № 33/4815/631/25 Суддя в суді апеляційної інстанції - Шимків С.С.
клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція).
Судом встановлено, що 27 січня 2025 року о 20 год. 15 хв., на 139 км на а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, ОСОБА_1 керував т.з. Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням водія на такий огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці події, так і в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП
При цьому, не вбачається підстав для висновку, що працівниками поліції не вірно встановлено особу водія.
Покликання захисника Гульки В.М. на те, що матеріали справи не містять прямих доказів керування ним транспортним засобом є непереконливим, адже відсутність прямих доказів не може безумовно свідчити про відсутність в діях порушника складу інкримінованого правопорушення.
Чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Положення ст.ст. 252, 280 КУпАП визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінює всі докази в справі.
Доказування тих чи інших обставин події досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення особою правопорушення.
У матеріалах даної справи, дійсно відсутні прямі докази на підтвердження факту здійснення керування ОСОБА_1 , однак, у ході розмови із поліцейськими останній фактично визнав, що він був водієм, що зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції (файл «export-a779m.mp4» 10хв:30сек - 10хв:50сек).
Враховуючи обставини справи, вказаний відеозапис автоматично не може визначатися недопустимим доказом, оскільки він чітко і з достатньою повнотою відображає події, що мали місце.
Порушення принципу безперервності відеозапису в певному моменті не впливає на належність і допустимість відеозапису як доказу в цілому, оскільки сторона захисту не заперечує достовірність обставин, зафіксованих на відео, не повідомила суду інших важливих для справи обставин, які залишися поза межами відеозйомки.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, несуть адміністративну відповідальність і підлягають розгляду судом на загальних підставах.
Таким чином, статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду на стан сп'яніння військовослужбовця-водія, таку процедуру проводить поліція у відповідності до ст. 266 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку, що працівниками поліції не вірно встановлено особу водія, який вчинив правопорушення, та обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів відносно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність його вини є законним та обґрунтованим.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Віталія Михайловича про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Скибі Віталію Михайловичу строк апеляційного оскарження постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Віталія Михайловича залишити без задоволення, а постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.