Житомирський апеляційний суд
Справа №276/325/25 Головуючий у 1-й інст. Бобер Д.О.
Категорія 91 Доповідач Коломієць О. С.
04 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №276/325/25 за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дубенчук Михайло Вікторович
на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бобра Д.О.
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті вважати населений пункт Стельмахівка Сватівського району Луганської області.
На обґрунтування заяви вказував, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є його сином, який 05.03.2023 року мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявник зазначав, що 13 серпня 2023 року, в період з 04 по 06 год, виконуючи завдання в смузі відповідальності батальйону та безпосередньо приймаючи участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф поблизу н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області під час проведення російськими окупаційними військами штурмових дій, мінометних обстрілів ПВ «САХАРА», СП «ВІДОК», СП «ТЕТЕРІВ», зник безвісті та не вийшов на зв'язок ОСОБА_2 , старший стрілець оператор 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Сповіщенням від 18.10.2023 року №27 було повідомлено, що старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , старший стрілець, оператор 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , виконуючи бойовий наказ зник безвісти 13.08.2023 року біля н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність під час виконання бойових завдань в складі підрозділу.
18 серпня 2023 року Головним Управлінням Національної поліції в Луганській області було відкрито кримінальне провадження №12023130000002825 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 . Станом на сьогоднішній день пошуки ОСОБА_2 виявились без результативними. Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для реалізації спадкових прав та отримання виплат, передбачених чинним законодавством України, в разі загибелі сина.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, заявник через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 13 серпня 2023 року його син, ОСОБА_2 , який був 05.03.2023 року мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період в період з 04 по 06 год, виконуючи завдання в смузі відповідальності батальйону та безпосередньо приймаючи участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф поблизу н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області під час проведення російськими окупаційними військами штурмових дій, мінометних обстрілів ПВ «САХАРА», СП «ВІДОК», СП «ТЕТЕРІВ», зник безвісті та не вийшов на зв'язок.
18 серпня 2023 року Головним управлінням Національної поліції в Луганській області було відкрито кримінальне провадження №12023130000002825. Станом на сьогоднішній день пошуки ОСОБА_2 виявились безрезультатними.
Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом не було враховано, що відповідно до ст.46 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування протягом трьох років, або якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Тобто, на його думку, шість місяців повинно рахуватися з дня зникнення особи, а не з дня закінчення бойових дій.
Вказує, що особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Так, нормами ст.306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану та п.1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/2, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/0); рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Таким чином, законодавством визначено процедуру державної реєстрації смерті у даному випадку шляхом звернення до суду, так як лікарське свідоцтво про смерть в нього відсутнє.
Звертає увагу, що відповідно до п.9 ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
В постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №686/9938/23 зроблено висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події. У цій справі апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
Аналізуючи викладене, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, є незаконним та таким, що підлягає до скасування, так як для цього, на його думку, наявні всі підстави.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
У судовому засіданні представник заявника доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від заінтересованої особи - Черняхівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відділу.
За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є заявник ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.1990 (а.с.6).
З копії акта проведення службового розслідування за фактом безвісті зникнення військовослужбовців за мобілізацією, військової частини НОМЕР_3 , погодженого командиром військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 , слідує, що із доповідей про зникнення було попередньо встановлено, що 13.08.2023 р. в періоді 04 год. - 06 год., виконуючи завдання в смузі відповідальності батальйону та безпосередньо приймаючи участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, поблизу н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області під час проведення російськими окупаційними військами штурмових дій, мінометних обстрілів ПВ «САХАРА», СП «ВІДОК», СП «ТЕТЕРІВ» зникли та не вийшли на зв'язок наступні військовослужбовці: старший солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти; солдат ОСОБА_4 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу І стрілецької роти; солдат ОСОБА_5 , водій 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти; старший солдат ОСОБА_6 , гранатометник 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Із п.3.2 вказаного акта проведення службового розслідування слідує, що з рапорту капітана ОСОБА_7 , ТВО командира І стрілецької роти в/ч НОМЕР_3 , стало відомо, що під час масованого артилерійського та танкового обстрілу і штурмових дій противником ПВ «САХАРА» в районі н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області безвісті зник старший солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 .
За результатами проведеного службового розслідування вказаних вище військовослужбовців, зокрема, старшого солдата ОСОБА_2 , старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, запропоновано вважати зниклими безвісти з 18.08.2023 року (а.с.9-13).
Причиною зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_2 , старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, є штурмові дії окупаційних військ у виді мінометних обстрілів ПВ «САХАРА», СП «ВІДОК», СП «ТЕТЕРІВ» поблизу н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області, в ході яких з військовослужбовцем було втрачено зв'язок.
Із копії дубліката сповіщення сім'ї №27, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 18.10.2023 р., вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , старший стрілець - оператор 3 стрілецького взводу І стрілецької роти, військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 , виконуючи бойовий наказ, зник безвісти 13.08.2023 року біля н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність під час виконання бойових завдань в складі даного підрозділу (а.с.7).
Наведені обставини також підтверджуються витягом із ЄРДР про внесення інформації до реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12023130000002825 по факту зникнення безвісти 13.08.2023 року ОСОБА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 під час відсічі штурмових дій окупаційних військ російської федерації поблизу н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області (а.с 15).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду даної справи судом, на території, яка є місцем зникнення безвісти ОСОБА_2 , активні бойові дії ще не завершенні. Оскільки тіла ОСОБА_2 знайдено не було, достовірних та беззаперечних доказів його загибелі заявником не надано, суд вважає, що заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема, письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23 (провадження №61-6323св23).
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Згідно ч. 1 ст. 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч. ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України).
Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, (в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376).
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв'язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності (п.п.81,85).
Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим ч. 2 ст. 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п.п.94, 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 13 серпня 2023 року зник безвісти при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій 28 лютого 2025 року №376, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, село Стельмахівка Коломийчанської сільської територіальної громади Сватівського району Луганської області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_2 , віднесено до територій активних бойових дій, які не припинені.
За таких обставин, відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим не розпочався і заява ОСОБА_1 не може бути задоволена з вищенаведених підстав.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про оголошення особи померлою, оскільки заяву подано до суду з порушенням строків, визначених ч. 2 ст. 46 ЦК України.
Доводи апелянта з посиланням, зокрема, на те, що відповідно до ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом померлою, якщо у місці її постійного місця проживання немає відомостей про її місце перебування протягом трьох років, або якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться виключно до помилкового тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, які були належним чином оцінені судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дубенчук Михайло Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2025 року.
Головуючий Судді