05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3561/25
Провадження № 33/820/525/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції його апеляційну скаргу на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року,
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на користь держави.
За постановою суду, ОСОБА_1 о 23:06 годин 13 травня 2025 року по вул. Петра Сагайдачного, 24 в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, керував електричним транспортним засобом - електросамокатом «Vevi ES400V» без державного номерного знаку з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі, водій відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати її, закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги аргументує незаконністю та необґрунтованістю постанови, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Вказує, що з висновками суду першої інстанції він не погоджується, оскільки факт керування ним саме електросамокатом «Vevi ES400V» матеріали справи не містять, засіб, яким він керував, приводився в рух не за допомогою електричного двигуна, а за допомогою відштовхування ноги. Докази протилежного матеріали справи не містять.
Зазначає, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, у разі керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водій транспортного засобу а також «інша особа».
На думку апелянта, в суду не було жодної законної підстави вважати доведеним факт, що самокат був електричним транспортним засобом.
Зазначає, що в розумінні пункту 1.10 ПДР, в аспекті з санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, він не був водієм, а вважається «іншою особою». На «іншу особу» санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене, до нього неможливо було застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він керував самокатом, на управління яким не потрібна наявність посвідчення водія.
На його переконання, якщо апеляційний суд все ж дійде висновку, що керований ним самокат був транспортним засобом, просить скасувати постанову суду в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, вважає, що пропустив його з поважних причин, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції присутній не був та копію оскаржуваної постанови не отримував.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підтримку доводів апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.
З врахуванням того, що копію постанови суду ОСОБА_1 своєчасно не отримав, апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року та вважає за необхідне його поновити.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, відповідно до положень ст.ст.280, 283 КУпАП, в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідив всі долучені докази, які проаналізував і дав їм належну оцінку у їх сукупності, та навів у постанові переконливі і достатні мотиви прийнятого рішення.
Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону.
Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував електричним транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Отже, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.
Доводи сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов'язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння у водія, не приймаються судом до уваги в силу наступного.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема в адміністративному, із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах № 688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23).
Предметом розгляду апеляційного суду у даній справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Саме встановлення порушень під час проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є наслідком визнання його недійсним.
Сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не пояснила, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, і як саме це впливає на встановлений факт відмови водія пройти відповідний огляд.
При цьому, сторона захисту не була позбавлена можливості в установленому законом порядку, зокрема в адміністративному, оскаржити дії працівника поліції на предмет незаконної зупинки транспортного засобу та надати суду докази, які б підтвердили протиправність таких дій, чого не зробила.
В свою чергу апеляційний суд позбавлений можливості збирати докази на підтвердження чи спростування наведених стороною захисту обставин чи впливати на сторону захисту при виборі моделі захисту.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був водієм не заслуговують на увагу, оскільки особа, яка керує електричним транспортним засобом, вважається водієм. Незалежно від того, чи потрібне посвідчення водія для конкретного електричного транспортного засобу (залежно від його потужності), людина, яка управляє ним, виконує роль водія і на неї поширюються правила дорожнього руху.
Відповідно до Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
За змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ст.130 ч.1 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.
Отже, накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ст.130 ч.1 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Законодавець не передбачає можливості накладення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що самокат, яким керував ОСОБА_1 , не є електричним транспортним засобом. Будь-яких доказів на підтвердження цих обставин правопорушник апеляційному суду не надав, не здобуто таких і під час розгляду справи апеляційним судом. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, про що останній не заперечував під час його зупинки працівниками поліції.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк